Одного разу в житті Івана Франка сталася подія, яка не лише вплинула на його творчість, але й підкреслила його сильний характер та незалежність мислення

Це було в період, коли Франко навчався у Львівському університеті. Молодий Іван Франко вже тоді був відомий своїми радикальними поглядами та активною участю в суспільно-політичному житті. Він постійно перебував під наглядом австрійської влади через свою журналістську та літературну діяльність, де сміливо викривав соціальні та національні несправедливості.

Якось у Львові відбувалося свято на честь імператора Франца Йосифа. Студенти університету, серед яких був і Франко, зобов’язані були взяти участь у святкових заходах. Під час урочистостей Франко, з властивою йому прямотою та критичним мисленням, вирішив публічно висловити свою думку про ситуацію в Галичині.

Коли всі студенти підходили до статуї імператора, щоб віддати честь, Франко, замість того, щоб схилити голову, як це було прийнято, підняв її високо і сказав: «Ми не раби, щоб схиляти голову перед чужинцем!». Цей вчинок викликав величезний скандал. Адміністрація університету і влада були обурені такою зухвалістю, і Франка викликали на дисциплінарне слухання.

На цьому слуханні Франко знову продемонстрував свою незламність. Він пояснив, що не може схиляти голову перед імператором, який, на його думку, не представляє інтереси українського народу і не поважає його права. Цей випадок ледь не коштував йому виключення з університету, але завдяки підтримці друзів і колег, Франко зміг продовжити навчання.

Ця подія стала ще одним доказом того, що Іван Франко був людиною з чіткими принципами, готовою захищати свої переконання навіть під загрозою серйозних наслідків. Вона також показала, що Франко був справжнім лідером, який не боявся виступати проти системи заради справедливості і правди.