Я зустрілася з батьком своєї доньки на батьківських зборах. Його донька також навчається в цьому класі

Spread the love

Зараз мені 32 роки, я живу одна і виховую восьмирічну доньку. З її батьком я познайомилася 10 років тому, він був одружений і цього не приховував. Я одразу припинила з ним усі стосунки, коли дізналася, що вагітна, йому нічого не сказала. З того дня ми з ним не бачилися, до недавнього часу. Зустріч була випадковою і несподіваною.

Відверто кажучи, я ніколи не любила батька своєї доньки. Мені з ним було добре, навіть вигідно. Я повністю жила за його рахунок, всі мої забаганки виконувалися, як за помахом чарівної палички. Але одне я знала точно – руйнувати сім’ю не хотіла, тому що щастя мені це не принесе. Я легко пішла від нього, тому що знала, що вже ніколи не буду одна, мені треба було думати про майбутню дитину.

Думок про аборт у мене не було, навіть страшно було про це думати. У мене є деякі гінекологічні проблеми, після такого кроку я б ніколи не змогла народити. Я завжди мріяла про дітей, роль матері-одиначки мене не лякала. Мої батьки мене не осуджували, підтримують і допомагають досі. За це я їм дуже вдячна.

Я прекрасно розуміла, що буде важко налагодити своє особисте життя, тому що рідко знайдеш чоловіка, який зміг би полюбити чужу дитину і взяти за неї відповідальність. Мене це не лякало, я вирішила народжувати і жити для своєї дитини. Зараз у мене є донька, я не уявляю собі життя без неї, я не самотня. Я іноді ходжу на побачення, зустрічаюся з чоловіками, але за ці роки нічого серйозного у мене з ними не було.

На даний момент моя донька навчається у другому класі. Нещодавно у школі було батьківське зібрання. Уявіть моє здивування, коли я побачила на ньому батька своєї дитини. Як виявилося, його донька ходить з моєю в один клас, та ще й сидять за однією партою. Звісно, ми зробили вигляд, що не знаємо один одного, навіщо було всім про це знати? Я раптом подумала, що з його дружиною ми добре спілкуємося, часто бачимося у школі, але я не знала, що це вона. Такого сюрпризу я не очікувала, навіть якось неприємно стало.

Усі ці роки, що ми не бачилися, я намагалася не думати про чоловіка, з яким раніше була близька, якому народила дитину. Мені соромно, що я з ним зустрічалася, сім’ю могла зруйнувати. Хотілося викреслити його назавжди зі свого життя, а тут така зустріч. Хіба я могла подумати, що доля нас знову зведе? Моя ж донька – його копія, зараз я помітила, що і її найкраща подруга, а насправді сестра, схожа теж на свого батька. Ще трохи часу пройде, і дівчата самі побачать, що дуже схожі. Що потім робити, коли таємниця відкриється?

Переводити доньку до іншої школи не хочу. Вона звикла до однокласників, у неї хороші вчителі, та й школа поруч із домом. Чому так все сталося? Ніби жила спокійно, а тепер болить голова, думаючи, що ж робити, як приховати правду від батька і доньки?