Вирішили залишити малюка бабусі і пообіцяли повернутися. Але ніхто не прийшов навіть через кілька місяців, і після кількох років все стало зрозуміло
Ірина була у віці тридцяти років, коли вона вийшла заміж за свого коханого – Олега. Їхні стосунки тривали кілька років, і нарешті вони прийняли рішення одружитися.
Можна припустити, що їхнє сімейне життя трохи відрізнялося від інших людей, адже вони жили дійсно незвично. Ніхто не сидів вдома, оскільки обоє мали дуже завантажену роботу, бо намагалися створити сімейний бізнес. Під час відпусток вони вирушали в подорожі різними країнами і хотіли побачити весь світ. Часто переїжджали з Києва до Львова, а потім назад, намагаючись весь цей час відкрити для себе нові можливості в різних місцях. Іноді вони їхали в гори, щоб трохи відпочити від міської метушні, тому ніхто й не думав, що вони рано чи пізно заведуть дитину, адже подружжя насамперед будувало великі плани на власну кар’єру.
Ірина ніколи не намагалася виглядати жіночною і практично не доглядала за собою, адже не хотіла привертати увагу інших чоловіків і знала, що їй потрібен лише її коханий чоловік. Чоловік також цілком нормально ставився до того, що його дружина звикла завжди ходити в зручному одязі без макіяжу, а також не відвідувала салони краси, бо у неї не було на це часу.
Взагалі, перша зустріч Ірини з Олегом сталася, коли вони обоє знаходилися в горах і відразу знайшли спільну мову. Як пізніше з’ясувалося, вони жили в одному місті і після повернення додому вирішили не припиняти спілкування, а потім зрозуміли, що у них з’явилися почуття один до одного. У Ірини та Олега було багато спільних інтересів, тому незабаром закохані почали будувати спільні плани на майбутнє. Здавалося, що вони ідеальна пара, проте зі шлюбом вирішили зачекати, бо думали, що має пройти час, перш ніж вони звикнуть один до одного.
Мати Ірини нещодавно вийшла на пенсію, тому почувалася найщасливішою жінкою у світі, бо могла вийти на заслужений відпочинок. Вона швидко згадала, як раніше любила в’язати і готувати, тому повернулася до улюбленої справи, адже тепер у неї було на це повно часу. Також вона задумалася про те, що було б непогано вже бавити онуків, але Ірина все ніяк не хотіла заводити дітей, бо для неї кар’єра стояла на першому місці.
Ні Ірина, ні Олег не залежали від думки батьків і жили так, як самі того хотіли. Вони також вміли розподіляти сімейний бюджет, тому завжди купували те, що могли собі дозволити. У обох був чудовий заробіток, але в деякі моменти вони все одно йшли на певні ризики, аби досягти великих успіхів у кар’єрі. За професією Олег – програміст, тому міг добре заробляти. Незабаром Ірина сама задумалася про те, що хоче мати дітей, адже вони з чоловіком були в шлюбі вже кілька років. Не чекатимуть же вони до останнього моменту, коли обидва стануть старими і більше не матимуть такої можливості.
Якось теща вирішила запросити свою дочку на день народження разом із зятем, щоб нарешті зустрітися з ним і поговорити. Але тоді Ірина випередила свою маму і повідомила їй про вагітність, і старенька була неймовірно щаслива за подружжя, бо її давно хвилювало питання онуків. Незабаром бабуся взялася за в’язання речей для майбутньої дитини, щоб Ірині й Олегу не доводилося витрачати так багато грошей.
Також вона заздалегідь купувала деякі речі для майбутнього онука, намагаючись таким чином допомогти подружжю, адже знала, як дорого коштує утримання маленької дитини. Відтоді, як Ірина завагітніла, вона не кинула роботу, як це роблять інші майбутні мами, а продовжувала вести такий самий активний спосіб життя, бо хотіла насолодитися часом перед тим, як їй доведеться засісти вдома і постійно сидіти біля колиски немовляти.
Ірина навіть не помічала, як росте її живіт і наближаються пологи, тому про вагітність їй нагадали тільки в аеропорту, коли вона збиралася знову поїхати з чоловіком за кордон. Їй сказали, що на такому великому терміні їй просто не дозволять летіти в літаку, бо можуть початися передчасні пологи і Олег полетів у відпустку сам.
На чоловіка дівчина не ображалася, але відношення авіакомпанії до неї явно не сподобалося Ірині. Тим більше термін був лише вісім місяців, а на відпочинок подружжя летіло буквально на тиждень, тож Ірина буквально впала в депресію. Вона ненавиділа самотність і якось витримала сім днів без чоловіка, який у цей момент купався в морі. Невже вагітні дівчата заслуговують на таке ставлення?
Трохи пізніше у неї з’явився син, якого вона назвала Микитою. Хлопчик був справді гарним, бо взяв найкращі гени від батьків. Він мав світле волосся і блакитні очі, а також довгі вії, про які так мріють дівчатка. Теща одразу почала допомагати своїй дочці у всьому, бо це була перша дитина Ірини і вона зовсім не розуміла, що з ним робити.
Дівчині дуже не подобалося те, що вона буквально не може займатися улюбленою справою і їй доводиться сидіти цілодобово вдома, як у клітці! Грудьми годувати Ірина свого малюка не збиралася, а вже за кілька місяців вирішила знайти няню для Микити, бо втомилася від материнства і їй хотілося якнайшвидше повернутися на роботу. Бабусі зовсім не подобалася ця ідея і вона просто не могла уявити свого онука з чужою жінкою, тож запропонувала свою кандидатуру, адже їй зовсім не було чим зайнятися на пенсії.
Коли дитині не було і року, Олег запропонував Ірині придбати нерухомість в Індонезії і незабаром туди переїхати, бо чоловікові запропонували нову роботу за кордоном. Дівчина відразу погодилася, зовсім забувши про дитину, який залишився вдома з бабусею, тому незабаром подружжя знову полетіло до іншої країни.
Після того, як усі документи було підписано і Олег з Іриною стали власниками житла, вони передумали їхати назад в Україну, бо їм і так добре жилося за кордоном. Тоді Ірина попередила свою маму, що вони поки що облаштовуватимуться на Балі, а вже потім повернуться на батьківщину за дитиною, адже припускала, що опиниться вдома у найближчі кілька місяців. Але минуло пів року, а через кілька років батьки практично забули про свою дитину і лише надсилали й
ому подарунки.
Через п’ять років Ірина таки повернулася, щоб побачитися із сином, який незабаром піде до школи і знову полетіла, бо довго не могла залишатися в Україні. Було видно, що вона ніби не працює в іншій країні, а відпочиває, бо вона була неймовірно щасливою і точно не хотіла проводити час із маленькою дитиною, за яким донині потрібен догляд через його вік. Звичайно, всі гроші на утримання дитини Ірина надсилала своїй матері, щоб тій не доводилося витрачати свою пенсію. Але стало ясно лише одне – вони ніколи не заберуть дитину до себе чи щонайменше чекатимуть моменту, поки Микита не стане дорослим і самостійним.
Бабусі було справді шкода цього хлопчика, бо вона чудово розуміла, що він росте без батьківської уваги. Востаннє дочка із зятем пообіцяли, що заберуть дитину після того, як йому виповниться дванадцять років, але минуть ще роки і їхня думка може кардинально змінитися.