Сину виповнюється 40 років! Йому зовсім не соромно говорити, що він живе з матір’ю, яка виконує всю домашню роботу замість нього
Я сильно засмучуюсь, коли розумію, що зараз чоловіки ростуть надто несамостійними і потребують материнської підтримки майже до сорока років.
Образливо, що частіше за все після матері за такими побутовими інвалідами доводиться доглядати дружинам, які явно не хотіли виходити заміж за таких ледарів і нероб. Частіше за все саме матері винні в тому, що виховали таких синів, у яких потрібно прибирати вдома вже в старості або шукати їм дівчат, адже сини ні на що не здатні.
Такого життя і ворогу не побажаєш, але з цим нічого не можна вдіяти, поки чоловіки самі не усвідомлять, що повинні стати більш самостійними, а не сподіватися на свою матір, яка вирішить усе за них. Я хотіла б поділитися подібною історією з вами і можу одразу заявити, що мій чоловік не є побутовим інвалідом, який досі залежить від матері, саме так живе мій родич, який взагалі не бачить у цьому ніякої проблеми.
Іван проживає в іншому населеному пункті, адже як тільки він здобув вищу освіту, одразу переїхав у велике місто, де йому запропонували роботу і допомогли з пошуком житла. У нього вже було кілька шлюбів, але дітей так і не з’явилося. Я можу сміливо припустити, що так сталося через те, що він сам ще є дитиною в душі і не може впоратися з раптово виниклими проблемами без допомоги матері.
Дівчата залишали його, як тільки дізнавалися, наскільки сильно він залежний від матері, адже не хотіли будувати сім’ю з таким несамостійним чоловіком. Тим більше з таким характером як у Івана, не можна навіть сподіватися на те, що він стане хорошим батьком, здатним виховувати маленьких дітей. Івана ця проблема не дуже турбувала, адже він продовжував вірити в те, що рано чи пізно зможе знайти хорошу дружину, бо не всі будуть настільки вимогливими.
На даний момент йому дуже пощастило, що батьки розщедрилися і придбали для нього окреме житло. Двоюрідний брат був неймовірно радий подарунку від батьків, але особливої мотивації робити щось самостійно це йому не додало. Мати все одно продовжувала навідувати свого дорогоцінного синочка і допомагати з прибиранням квартири, яку вона ж і купила Івану.
Дівчата, які жили з Іваном, розуміли, що так більше тривати не може, адже вони не хотіли постійно бачити свекруху, яка ще й займається домашніми справами. Я прекрасно їх розуміла і теж би сильно образилася на чоловіка, якби він почав ділити побут із своєю матір’ю. Також двоюрідний брат цілодобово був на зв’язку зі своєю мамою, яка дуже переймалася тим, як він поживає і чим займається.
Здавалося дивним, що Іван повідомляє своїй матері про кожну свою дію і навіть про те, що він їв на сніданок, як маленька дитина. А як тільки у Івана пропадав зв’язок, сів телефон або його мати не брала слухавку, він влаштовував справжню істерику, бо переживав, що з мамою могло щось трапитися. Найцікавіше, що переживала не тільки він, а й його мати, яка в той же момент починала обдзвонювати всіх знайомих і родичів, адже не могла перервати зв’язок із дитиною більше ніж на кілька годин або на час сну.
Мені довелося навіть скоротити спілкування з родичем, адже він став мені максимально неприємний, і я не могла терпіти маминих синочків. Так, Іван сам не особливо бажає виходити зі мною на контакт, адже під час кожного дзвінка буквально через пару хвилин він вигадує якісь відмовки, щоб якнайшвидше перервати розмову. Я прекрасно знала, що він нічим не зайнятий, йому просто не подобається спілкування зі мною. Я помічала, як він намагався ухилитися від розмови, коли я починала говорити з ним про щось серйозне.
Я не намагаюся якось налаштувати його проти матері, але дуже хочу, щоб він образумився і почав жити своїм життям, а не так, як скаже йому мама. Хоча, якщо мого двоюрідного брата все влаштовує, він може продовжувати жити так само, я лише шкодую свою тітку, яка навіть після виходу на пенсію продовжує працювати, щоб не кинути свого сина напризволяще. Невже їй самій не набридло таке життя? Тітка зовсім не переживає, що добиратися в гості до сина більше восьми годин, тому кожні вихідні навідує його, не думаючи про те, що може створити певні незручності невістці. В першу чергу її хвилює лише те, наскільки добре в будинку прибрано.
Іноді складається враження, що моя тітка сприймає Івана як підлітка, якому все ще потрібно більше відпочивати, бо він не витримує таке велике навантаження! Тільки нещодавно двоюрідний брат відсвяткував своє сорокаріччя.
Івана цілком влаштовує таке життя, і, мабуть, він сподівається на допомогу матері до самої своєї смерті. Поки мати робить генеральне прибирання в квартирі мого брата, він відпочиває, ходить по ресторанах і гуляє, адже навіть у сорок років у нього зовсім немає ніяких турбот. Мені доводилося навіть сваритися з Іваном, бо мені набридло за всім цим спостерігати, і я вважала, що він повинен припинити знущатися над своєю матір’ю, яка заслужила відпочинок у своєму віці, але брату ніби все одно на мої слова. Дивно, що він навіть не помічає, як сильно погіршилося здоров’я його матері і те, що у своєму віці вона з трудом пересувається. Мені здається, що в нинішній час все повинно бути навпаки, адже це Іван повинен доглядати за своєю матір’ю, а також навідувати її і допомагати з домашніми справами.
Особисто я від своєї матері ніколи не вимагала ніякої допомоги, а навпаки старалася допомогти чимось сама, щоб не обтяжувати її зайвий раз. Іван уже відмовляється зі мною виходити на контакт, знаючи, що під час розмови я буду знову намагатися його врозумити. Думаю, що з таким байдужим ставленням до матері, вона й сама довго не протягне, адже вік рано чи пізно дасть про себе знати, і тоді моєму двоюрідному брату нарешті доведеться стати самостійним.
Нещодавно у нас відбулася розмова з тіткою, яка телефонувала з дуже важливої причини – попросити у мене грошей, бо її дорогоцінний син розбив свій комп’ютер, а грошей на новий у нього немає. Тим більше вона хотіла подарувати цей комп’ютер на день народження Івана. Я не роздумуючи, відмовила, бо мій двоюрідний брат зовсім не бідний і якщо захоче придбати комп’ютер, сам піде і купить, а
не продовжить сподіватися на щедрість родичів.
Я думаю, що в родині повинно бути навпаки, адже якщо Іван має престижну роботу, він цілком міг би сам для матері купувати дорогі подарунки, а не вимагати від неї щось. Відтоді тітка на мене сильно образилася і назвала жадібною, хоча я сказала правдиві речі, до яких родичці теж варто прислухатися. Я взагалі-то також повинна якось забезпечувати свою сім’ю.