Чому так важливо залишатись собою?

Одного разу садівник прийшов до свого саду і помітив, що всі його рослини гаснуть.

Дуб скаржився, що страждає, бо не може бути таким високим, як сосна… Але сосна сумувала, бо не могла давати солодкі ягоди, як виноград…

Виноград в’янув, бо не міг цвісти так яскраво, як троянда… Але троянда плакала, бо не була настільки могутньою, як дуб… Таким чином, сад страждав.

Садівник побачив одну квітку – ромашку, красиву і яскраву, як ніколи.

Садівник запитав ромашку:

– Як тобі вдалося залишитися такою гарною, серед цього в’янучого саду?

Ромашка відповіла:

– Я завжди думала, що садівник посадив мене саме як ромашку. Якби він захотів ще один дуб або троянду, то він б посадив їх, а  не мене. Тому я завжди намагалася бути найкращою ромашкою…

Цю історію почули бджоли, і вони розповсюдили її серед інших рослин. Сад ожив, зацвів яскравими кольорами, і більше ніхто не скаржився, і не в’янув від розчарувань.