Мій дід говорив: “Кожен повинен щось після себе залишити”

Мій дід говорив:

“У кожного повинно бути щось, що залишиться після нього. Це може бути син, малюнок, будинок, навіть стіна або власноруч зшиті черевики. Це може бути сад, який ти посадиш своїми руками.

Важливо, щоб твої руки торкнулися чогось і внесли зміни, щоб залишалася пам’ять після смерті. Люди дивитимуться на те дерево, що ти посадиш, або на ту квітку.

Не важливо, що ти робиш, головне – щоб все, до чого ти доторкнешся, перетворювалося, щоб в ньому була частина тебе.

Тут відзначається різниця між тим, хто просто косить траву на луках і справжнім садівником.

Той, хто косить траву, може зникнути, і його слід зникне, але садівник живе в своїх створіннях, і ця спадщина передається через покоління”.