Як “відпусти”? Ти ще ж пару днів тому хотів третю дитину

Складно передати словами те, що відчувала Олеся, коли її коханий Роман раптово поїхав без пояснень.

Він просто сказав: “Нам потрібно поговорити.” Олеся сіла, припускаючи, що розмова буде про їхню можливу третю дитину. Останнім часом Роман дуже зацікавився цією ідеєю, але вона не була готова до цього. Не те, щоб вона не хотіла, просто двоє дітей вже було, Богданчик 10 років і Оленка 6 років.

Вона хотіла продовжити працювати і розвивати себе, а третя вагітність здавалася їй обмеженням на декілька років. Проте для Романа вона була готова на все.

Роман також був готовий на все для неї. Десять років тому він залишив свій рідний регіон на сході, покинув роботу, друзів і приїхав до неї, з якою познайомився всього лише три дні перед тим під час відпочинку на морі. Це сталося, коли Олеся випадково впала з сходів, а Роман, допоміг їй піднятись. І ця зустріч визначила їх подальший життєвий шлях.

“Сідай, нам треба поговорити.” – немов би чужим голосом мовив Роман. Щось моторошне в цих словах відчула Олеся. І погляд, який же він чужий і холодний! Серце тьохнуло, бо відчуло щось погане.

Роман заявив, що хоче залишити це все і повернутися назад, оскільки він почувається не на своєму місці. Він говорив, що змучився, що його тут нічого не тримає і ще щось, але Олеся вже його не чула.

“Коли ти їдеш?”, – тихим голосом промовила вона. “Завтра. Речі я вже спакував” – відповів Роман.

Мільйон страшних і гірких думок одночасно пронеслися в голові у бідолашної Олесі. “Як завтра? Завтра ж “Новий рік””. “А що я дітям скажу?”, – благально спитала вона.

“Так і скажеш. А коли вони виростуть, вони мене зрозуміють” – з прохолодою, немов би завченими фразами відповів Роман.

І дійсно, він поїхав. Поїхав назавжди. Уже минув і Старий Новий рік, а вона все лежала. Не було такої сили, яка могла б підняти її з ліжка. Діти теж захворіли – висока температура, яка не проходить більше тижня. І все питали: “А може тато ще повернеться? Він же казав, що любить нас”.