Затримується автобус хвилин на тридцять, на зупинці всі змерзлі та злі, додому хочеться, чекаємо…

Автобус затримується на тридцять хвилин, а всі на зупинці змучені після роботи, замерзаємо. Немає жодного оголошення про час прибуття, нам просто кажуть чекати.

Нарешті, автобус прибуває, і всі пасажири входять пригнічені, чекають відправлення. Та ось, забігає захеканий хлопець з тортом обв’язаним стрічкою та голосно кричить в телефон:

“Ти уявляєш, сьогодні найфантастичніший день у моєму житті! Я біг, як відчайдух, бо запізнювався! Вже не вірив, що встигну,  але він все одно чекає на мене! Я вже в дорозі! Я точно встигну до тебе!”

Тоді всі ми посміхнулися, розслабилися, наче ми всі спеціально чекали, щоб ця зустріч відбулась. Тепер ми їдемо веселі, усміхаємось, і торт є у нас, веземо його.