Як слід реагувати на злість оточуючих
Мама та я в дитинстві часто навідували одну стареньку жінку, яка була сліпа. Тоді медичні працівники могли відвідувати пацієнтів на дому, це було звичайним. Моя мама була офтальмологом-хірургом і вона допомагала бабусі залишити залишки зору. Іноді мама відвідувала її вихідними, а я завжди йшла з нею.
Вона завжди брала з собою різні смаколики. Тоді була недостача продуктів, але для всіх це було звичним. Бабуся була бідною, її пенсія була незначною, бо вона не мала стажу роботи, жила з родичами, але харчувалась окремо. В дитинстві мені було незрозуміло це і я відчувала, що щось не так.
І про мене, і про маму, і про їжу її родичі говорили дуже багато. Мама приносила молоко, і тітка шепотіла дядькові: “Молоко скоріше всього зіпсоване”. Мама приносила курку, і тітка коментувала: “Курка, можливо, теж зіпсована, тому вони її і приносять”. Про цукерки говорили, що у лікарів вони у величезній кількості, проте вони роздають тільки плісняві. Про ліки казали, що це або вкрадені ліки, або які не допомагають.
Мама відповідала на це мовчанням на ці отруйні глузування. Вона продовжувала надавати допомогу бабусі, звертаючись тільки до неї. Їй було байдуже до родичів, і вона допомагала, радила та давала поради, ніби навіть не помічаючи обставин.
Мама іноді приносила святу воду, бо вона була віруючою людиною. Родичі злобно говорили, що вона, як віруюча, не мала б бути лікарем. А моя мама, мудра та рішуча, ніколи не відповідала на ці злиденні образи.
Я пам’ятаю змалку і не розумію як це ненависна іншим доброта до чужих людей завжди викликає заздрість і злість. Я відчувала, як це викликає гнів. Я бачила, як вони намагалися викорінити це добро. І я розуміла, як важко було бабусі.
А за мамою я дуже сумую – вже три роки її нема серед нас. Але вона залишила в мені багато повчань.
Я навчилась правильно реагувати на злий шепіт – іноді взагалі не звертати на нього уваги. Просто виконувати свої обов’язки. Я завжди пам’ятаю ті слова: “Бог всіх судитиме”. Всі ми зустрінемось там, на тому світі. А зараз, поки ми на цій землі, краще знайти радість, дарувати її, ніж марнувати сили на злість та критику чужого добра.