“Ангел-охоронець для сина”. Оповідь про близьких, які турбуються про наше щастя та захищають від життєвих негараздів

Після одруження я відчувала деяку незгоду і обачність щодо свого свекра. Він сприймався мною високомірним і якимось чужим. Постійно робив якісь дурниці, завжди курив, мало говорив, частіше тільки сердито спостерігав з-під густих кущі брів.

Коли народився син, я відштовхувала думку про те, щоб він проводив з дідом час. Проте за невеликий проміжок часу цей чоловік перетворився на справжнього ангела-охоронця для мого сина.

Коли сину було два роки, він випав із вікна другого поверху на дачі. На щастя свекор перед тим витягнув матрац, на який він впав, щоб той просох.

В чотири роки син, майже на себе каструлю, в якому як я думала, кипіло варення. Але виявилося, що свекор забув ввімкнути плиту!

У сім років син засунув цвях у розетку, але перед цим свекор випадково вимкнув світло у всьому будинку.

Коли синові виповнилося десять років, свекор попросив його подивитись на велику “коров’ячу м*ну”, і в той час, коли він встав, велика суха гілка впала на його місце.

Коли сину було тринадцять, свекор забув його разом із сім’єю розбудити на екскурсію, всі проспали. А автобус, яким вони мали поїхати, потрапив у аварію.

У шістнадцять років син йшов на святкування Нового року до друзів, послизнувся і впав головою на бетонні сходи. Та виявилося, що свекор жартома дав йому одягнути свою велику хутряну шапку, завдяки чому він не постраждав.

Свекра вже трьох років з нами немає, і за цей час син не зазнав жодних бід, навіть не застудився. Ми жартуємо, що свекор знав про всі можливі негаразди, попередив їх і пішов спокійно. Лише шкода, що я не висловила йому подяку за все, що він зробив.