”Все проходить… і це теж пройде.” Маленьке нагадування для кожної людини!

Це трапилось ще в період переслідувань християн. У одному селі жила християнська родина. Батькові було важко утримати дружину та маленьких дітей, навіть працюючи не покладаючи рук. Проте він сповідував віру в Господа і вірив, що колись усе зміниться на краще. З метою підбадьорити себе та свою родину він вирішив вигравіювати на дощечці слова: “ТАК БУДЕ НЕ ЗАВЖДИ”, та повісив її на видному місці в будинку.

Минули роки переслідувань, настав час процвітання і свободи. Діти виросли, з’явилися онуки. Родина зібралася за накритим столом у батьківському домі, молитовно подякувала Господу.

Старший син раптом помітив стару табличку.

– Давайте знімемо її, – сказав батькові. – Хіба не краще забути той важкий час? Ми врешті-решт це пережили.

– Ні, мої діти, нехай вона залишиться. Пам’ятайте, що ТАК теж буде НЕ ЗАВЖДИ. І вчіть цьому своїх дітей. Треба завжди дякувати Господу за все. Тяжкі часи – це випробування, за яке теж потрібно вдячність висловлювати. Легкі часи – це вже достаток, за який також слід віддякувати. Той, хто завжди пам’ятає про вічність, може справжньою мірою бути вдячним.