Притча про мудрість шляху людини. Прочитайте її і відкриєте багато нового для себе.

Людина рухалась шляхом добра, але одного разу, коли стояла на роздоріжжі тих доріг, що не раз зустрічалися – вона завагалася. Господь кликав її в одному напрямку, а пристрасті та бажання – в іншому. Раніше вона завжди слухала Господа, але цього разу сліпі пристрасті, намальовані фарбами миттєвих задоволень, виглядали привабливіше. І пішла вона цим шляхом…

Спочатку все відбувалось чудово. Проте з кожним кроком, що віддаляв її від правильного шляху, ставало все важче молитися. Нещасливі випадки почали супроводжувати людину все частішими: впаде, пораниться, лоб розіб’є, забрудниться, щось загубить або заблукає.

І тоді вона звернулася до Бога:

– Чому, Господи, сталося стільки лиха? Я ж лише одного разу не послухалася Тебе, а стільки бід випало на мене.

– Це не Моя кара, – тихо пролунав Божий голос. – Я знаю всі небезпеки цього шляху, бачу те, що ховається за його привабливим виглядом, Я попереджав тебе. Але ти не послухала Моїх порад, і тепер пожинаєш плоди свого вибору.

– Що ж мені робити тепер?

– Ти можеш повернутися на правильний шлях або продовжити рух цим. Вибір тільки твій! Незалежно від того, як далеко ти зараз знаходишся, пам’ятай, що Я тебе люблю і завжди готовий прийняти тебе. Доти, поки ти жива, завжди є можливість звернутися до Мене.