Яких людей не варто запрошувати до свого дому, навіть якщо це родичі: цитата Харукі Муракамі
Щоб уникнути непотрібних проблем для себе…
Оксана переїхала жити в Австралію багато років тому, але продовжувала підтримувати зв’язок з деякими родичами, які залишилися на її батьківщині. У минулому році її племінниця попросила дозволу приїхати до неї в гості — пожити.
В той час в Австралії таким людям надавали повний спектр допомоги:
- тижневі знижки та купони на їжу і одяг;
- дають можливість записуватися на безкоштовні курси англійської мови;
- допомагають знайти житло і покривають частину витрат на нього;
- а якщо людина ще й готова працювати, то для неї можуть знайти роботу.
Племінниця приїхала, заселилася, знайшла роботу, але згодом почала всяко подорожувати і розважатися. І що ж? Оксана все робила сама, нічого не вимагала від родички, яка і не докучала їй, але також нічого доброго не робила.
Посуд чи ванну вона після себе не мила, їжу не готувала, комунальні рахунки не оплачувала навіть частково, позичені гроші не повертала (мовляв, родичі ж), купонами на знижки або чимось іншим не ділилася.
Навіть якогось дружнього чи хоча б теплого ставлення з її боку не було — вона виходила зранку і поверталася ввечері, часто навіть не привітавшись.
Існує така категорія гостей (найчастіше це зустрічається серед родичів), які, приходячи до будинку або живучи в ньому протягом якогось часу, здається, нічого поганого і не роблять, проте жити поруч з ними більше не хочеться.
Не тому, що вони повинні або зобов’язані щось робити. Взагалі ні. Але з іншого боку, брати щось, чи матеріальне, чи духовне і не віддавати — також неприпустимо. Ви одне для одного родичі або просто друзі, без різниці, взаємовідносини гармонійні лише тоді, коли обидві сторони вносять свій внесок.
Ця істина очевидна і зрозуміла, але ми часто схильні про неї забувати. А потрібно пам’ятати її, щоб уникнути зайвих непорозумінь для себе.
«У моєму житті з’являються ті, хто хоче увійти, і ті, хто хоче вийти, але існують загальні правила для всіх гостей: приходячи — витирайте ноги, виходячи — закривайте за собою двері», — Харукі Муракамі.