“Квартира моя. І тільки моя” Родичі вирішили, що все спільне, але у невістки була з цим не згодна

Сімейний обід був у самому розпалі. З усіх учасників лише Аллі не було так весело, як решті. Власне, тільки вона і була непрямою родичкою.

Цю вилазку до рідні чоловіка за 400 км. вона запам’ятає надовго! І як його тут зустріли. І як багато про неї знають – дякую чоловікові.

І як усі були раді, що Алла отримала від двоюрідної тітки квартиру у спадок.

Коли увага гостей переключилася з Алли, та штовхнула чоловіка в бік:

– Міш, а ти, виявляється, артист розмовного жанру! Взяв і виклав все про мене. І про квартиру, і про премію, і про мою роботу. Що ж ти вдома мовчиш, як риба об лід?

– Ал, ти чого? Я просто розповів. Без жодної задньої думки.

– Це тому, що в тебе немає жодних думок. Навіть задніх!

Чоловік сором’язливо розплющив очі.

А Алла тільки зараз зрозуміла, що розмова за столом знову повернулася до неї.

Сестра чоловіка на ім’я Марина радісно ділилася планами на життя:

– Мій Віталік ось школу закінчить і поїде вступати. Здорово, що в нього буде десь пожити на час складання іспитів. А може, і потім ще!

Алла напнуто посміхнулася і знову гнівно подивилася на чоловіка.

Через рік

Алла швидко пакувала сумки на дачу – дочці та батькам свіжі продукти та подарунки.

Чоловік мив руки після приходу.

– Міш, ти в квартиру відвіз дошку прасувальну? Бо орендарі просили.

– Відвіз.

– А подивився що там із порожками у ванній?

– Що дивитись, відвалилися. Твої робітники ті ще майстри

– Зробиш?

– Вже зробив.

– Добре тоді давай обідати та поїдемо на дачу.

Дорогою Алла та Михайло обговорювали в які секції та гуртки треба прилаштувати доньку

– А ти не багато запланувала? Дитині 10 років, а ти з неї вундеркінда робиш. Та й грошей це коштує ого-го, мабуть.

– Дитині розвиток потрібен. Англійська точно не завадить, та й гімнастику не кинеш. Гроші від оренди квартири підуть на гуртки. Та й батькам залишиться ще. Я все прорахувала.

– Хто б сумнівався, – буркнув Михайло.

Коли о 9-й вечора пролунав дзвінок від орендарів квартири, Алла відчула – щось сталося.

– Алла, добрий вечір. Вибачте за клопоти. Але у нас НС. Якісь люди з валізами стоять під дверима і запевняють, що вони житимуть тут. Вже 10 хвилин стоять, дзвонять та вимагають їх впустити.

– Що? Не розумію. Які люди? Хто вони такі?

– Я… Ми не стали з’ясовувати. І поліцію не хочу викликати. Може, ви приїдете?

Алла прибрала телефон від вуха і подивилася на екран. Другий дзвінок, номер незнайомий.

–  Почекайте хвилину, маю другу лінію. Алло?

– Алла, що за справи? Ми приїхали, а нас не пускають у квартиру? Надворі ніч, ми втомилися. Хіба так зустрічають гостей?

– А ви хто?

Запанувала мовчанка.

– Як хто? Марина та Віталік. Сестра чоловіка твого та твій племінник. Ми ж домовилася, що Віталік житиме у твоїй квартирі, доки поступатиме. Забула?

Тепер Алла втратила дар мови.

Лише хвилину вона прокричала в трубку:

– Нікуди не йдіть. Ми приїдемо за годину.

У дорозі Алла встигла виговоритись. Все, що вона думала про чоловіка, його балакучість і його родичів, які вирішили на халяву пожити в Києві.

Коли жінка вийшла на поверсі своєї квартири, вона була більш менш спокійна.

– Аллочка, добрий вечір. Що ти так довго? Мій Віталік уже втомився.

– Значить, так – Алла дивився прямо в очі Марині. – Квартира здається і там мешкають люди. Тож вам доведеться шукати житло.

– Як шукати? Як живе? Але ж ти об…

– Нічого я не обіцяла! Квартира здається давно, і вам треба було уточнювати перед приїздом.

– Але як нам тепер бути?

Алла не відповіла, але запитала:

– А як ви адресу квартири дізналися?

– Твій Мишко сказав, а що? А до під’їзду нас пустили сусіди.

– Зрозуміло. Тож збирайтеся. Сусідам не треба заважати.

– І куди нам тепер? – жалібно простогнала родичка

– Далі від моєї квартири. Всі!

Скандал вдалося повністю погасити лише за рік. Натомість тепер родичі чоловіка запам’ятали: Аллу краще не чіпати.

Та й чоловік з тих пір про дружину родичами тільки добре каже. Без подробиць.