Батьки чоловіка хочуть бути присутніми на першій шлюбній ночі. У мене нервовий зрив

Spread the love

Мені 28 років, я працюю вчителем початкових класів. Зараз у мене є хлопецт, ми дуже любимо один одного, зустрічаємося рік. Для мене Самір – ідеальний чоловік, у ньому є всі риси найкращого чоловіка та батька.

Коли Самір мені запропонував одружитися, я погодилася не думаючи. По-перше, дуже його люблю. Щодня уявляю наше спільне життя. Дуже хочемо дітей, чим більше, тим краще). По-друге, мені вже 28 років і настав час почати серйозне життя, будувати сім’ю. По-третє, на Саміра можу покластися – він заможний чоловік. У свої 35 років у Саміра великий будинок, кілька машин та хороша частка у бізнесі батька. Загалом, все ідеально.

З сім’єю Саміра я знайома заочно. Справа в тому, що ми зустрічалися більшу частину часу на відстані, тому що у нареченого роз’їзна робота. Батьки у нього живуть у Туреччині, і ми так і не змогли побачитися.

Весільну урочистість вирішили провести в шикарному особняку батька Саміра. Батьки чоловіка вирішили взяти на себе весь клопіт на свято. Я була не проти. Єдине, мені довелося взяти офіційну відпустку і ще дні власним коштом, щоб виїхати раніше до Туреччини.

Коли я побачила маму та сестер мого Саміра, то була вражена: наскільки вони всі гарні та добрі. Але, мама хоч і була доброю, але всі її дії та спілкування з людьми були у суворому та владному тоні. Згодом я звикла до неї, адже її посмішка була дуже приємною, та й зі мною вона завжди лагідно говорила.

Нещодавно я дізналася, що весілля відбуватиметься згідно з звичаями та традиціями сім’ї. Мені розповіли всі у подробицях, і це нагадало мені фільми про мусульман. Вірніше, мені згадався фільм “Клон”, який я любила дивитися в дитинстві.

Мама чоловіка сказала, що у них у родині збереглася традиція, що батьки присутні на першій шлюбній ночі. Коли мені це сказали, я мало не подавилася власною слиною. Я думала, що зараз на дворі 21 століття і таких стародавніх традицій вже давно не дотримуються. Виявляється, що саме в їх сім’ї дотримується все, що тільки можна вигадати дикого на цьому світі…

Мама Саміра мене заспокоїла, сказала, що вони біля ліжка не стоятимуть (а раніше було й так), а тільки під дверима тихенько почекають нас. “Чудова новина! – подумала я. Який може бути спокій, якщо в шлюбну ніч нас чатуватимуть біля дверей! Це якийсь дискомфорт. Невже незрозуміло родичам, що я не дівчинка вже. А про виніс простирадла я взагалі мовчу …”

Самір сказав, що ми обов’язково щось вигадаємо. Виходить, що ми повинні збрехати і винести криваве простирадло чи як? Що за сім’я така, де вже з першої хвилини брехня та й ці традиції мене жахають просто.

Перед весіллям у сім’ї Саміра була сімейна нарада, на якій глава сім’ї-батько, вирішив, що я маю кинути роботу і переїхати до Туреччини. Він сказав, що мені не потрібно ходити на роботу, мій чоловік зможе мене всім забезпечити. Моє завдання – ростити дітей і господарювати по дому.

Я спочатку мовчала, просто слухала всіх, але потім не витримала і сказала, що такого не буде. Хоч я дуже й поважаю всі традиції сім’ї, але з роботи не піду і в Туреччині не хочу жити. Тут мене підхопила мама Саміра і сказала на вухо тихо “заткнись”, витягла за двері кабінету.

-Що ти собі дозволяєш? Хто ти взагалі? Тобі ідеальне життя пропонують, чому ти так поводиться, безсоромна дівко?—тихо і гидко проскрипіла мама Саміра. Я була в дикому шоці. Та привітна, добра жінка, яка здалася мені ангелом, говорила мені неприємні слова, таким злісним тоном. Невже вона така двоособлива? Я нічого не сказала, розвернулась і пішла до своєї кімнати.

У мене стався нервовий зрив. Я не могла зупинитися: плакала в подушку, щоб ніхто не почув. Самір прийшов за півгодини, почав заспокоювати мене. Його поцілунки та обіймання допомогли мені прийти до тями, але я сказала йому, що їду завтра додому. Він попросив не робити таких поспішних рішень. Лише треба було перетерпіти весілля і потім ми змогли виїхати до Польщі. Важливо не злити батька, адже у Саміра частка акцій у його фірмі може залишитися без грошей і спадщини. І що тепер робити?