Зальот проти шлюбу: Як подруга досі з чоловіком, а я розлучилась з коханим”

Подумайте, як це розуміти? Я знаю, що життя непередбачуване. І що деякі без зальотів одружуються, а через рік розлучаються, а деякі з зальотом і щасливо живуть. Але чому це так?

Ми з подругою з дитинства разом. І виходили заміж практично одночасно. Я за кохану людину, з якою було багато спільного. Ми не могли надихатись один на одного і будували повітряні замки.

А ось Наталя ні. Вона познайомилася з Вітею через інтернет. Він приїхав до неї в гості (мешкав в іншому місті) і на реальній зустрічі сподобався ще більше. І, за її словами, вона вирішила, що “треба брати”. Але щось пішло не так, він став до неї холонути, вона навіть бігала до бабок, щось шаманила.

Нічого не допомагало, Вітя вирішив, що вони не мають нічого спільного. Її переклинило і вона сама поїхала до нього в гості на прощальну розмову. Я знаю, що багато хто не може роками завагітніти, але їй пощастило.

Але факт залишається фактом, вона завагітніла. Вітя як порядна людина з нею розписався. Точніше, він не хотів одразу, але Наталя плакала, попросила допомоги у свекрухи, підключились усі знайомі. Що не кажи, а вона людина, яка з усіма знаходить спільну мову миттєво. У результаті на 4 місяці вагітності вона отримала заповітне кільце. Для мене це було смішно, коли вона зображала невинну наречену з пузом.

І ВСЕ!!! Вони мешкають вже разом близько 15 років. Народили другу дитину, збудували будинок. Живуть за принципом “тато – глава сім’ї, його слово – закон”, хоча нишком все вирішує вона. Я з ними спілкуюся близько і там справді панує любов та повага. Він їй допомагає, вона йому. Хоча багато хто вважав, що вони проживуть максимум рік.

ЯК ТАК? Я зі своїм “обожнюваним” чоловіком розлучилася через рік, перелаявшись вщент. А у них шлюб був після зальоту і через примус, а живуть чудово.

Ні, я не заздрю, просто щиро не розумію, чому так сталося. Це був чистий розрахунок, але вона змогла повністю змінити думку чоловіка про себе. А я? Виходить, треба було мені теж дивитися на чоловіків не через рожеві окуляри кохання, а ставиться як до проекту?

А у вас яка думка? Шлюби “по зальоту” виправдовують себе?