Не хочу знайомитись з дитиною чоловіка від першого шлюбу!

Мені 30 років, я заміжня три роки за чоловіком, у якого син від першого шлюбу – йому 9 років. Нашому спільному синові півтора роки. Я особисто не знайома з дитиною чоловіка і просто не бажаю знайомити з нею нашe спільнe дитинe. Поки що чоловік особливо не тисне, але я розумію, що рано чи пізно питання виникне. Свекруха ні-ні, та й побіжно скаже про «братик є» ну і в такому дусі все.

Поясню позицію: я цю дитину не планувала, мене не питав ніхто! Бабуся та чоловік з ним бачаться – от нехай і займаються далі, але в мене з чоловіком своя родина та наша дитина. Я вважаю, що я не зобов’язана з ним ніяк не контактувати і моя дитина теж. Чи мало скільки і кому чоловіки роблять дітей, що з усіма знайомити?

Хтось скаже, що я знала, на що йшла. Відповім так: чоловік теж знав, на що йшов, треба було не мене бездітну брати, а когось із дітьми. Я з самого початку дала зрозуміти, що діти від першого шлюбу мені не потрібні і дружити з ними не буду. Мені це не потрібно. Ось тепер думаю, як обмежити спілкування надалі? Як пояснити свекрусі, що не треба при мені заводити розмови про братиків тощо?

Чоловік синові своєму допомагає та зустрічається з ним. Я цьому не перешкоджаю, хоча чесно сказати, для мене це важко. Я не хочу, щоб мене до цього залучали і мою дитину. Я не вважаю, що всі мають миритися з чужими дітьми. Є тип людей, які приймають, а є – хто ні. Особистий вибір кожного. Я справді не хочу цього об’єднання, бо я дитині не рада і не хочу з нею ніяк контактувати.

У дитини є свої мама та тато, з якими нехай і спілкується. Я не хочу спілкуватися з чужою для мене дитиною. Моя родина Моя фортеця. Та й це спілкування, коли дитині не раді, не піде на користь нікому. Мій чоловік мовчить, знаючи мою позицію, але я переживаю, що колись питання підняти може.

Я вже не в тому віці, коли комусь щось винна і вже тим більше не терпітиму некомфортні умови для себе. Головне – розуміти свої бажання та не брехати собі.

Я достатньо йду на компроміси там, де можу це робити. Я не заважаю їм зустрічатися та чоловікові допомагати матеріально. Ну, якщо я не бажаю спілкуватися з іншими дітьми, не забороняючи при цьому чоловікові. Не бачу сенсу, навіщо йому я – чужа тітка? Я не зможу відігравати роль «доброї тітки», якщо внутрішньо мене його присутність дратує. Кому стане краще від цих зустрічей? Він мене не знав раніше, не знає і нехай далі не знає. Всім добре від цього!