Чоловік виділяє копійки на життя. Вважає, що маю витрачати всі свої накопичення, поки сиджу з дитиною в декреті

Spread the love

До декрету я працювала у престижній компанії. За півроку до відходу в декрет почала відкладати більшу частину своєї зарплати про всяк випадок. Нині дохід чоловіка 50 тисяч на місяць. На побут і решту витрат дає мені на місяць 10 тисяч гривень, комунальні платежі та продукти оплачує сам.

Чотири місяці я мовчала, витрачала свої гроші. На місяць йде в середньому 20 тисяч: побутові витрати, покупки дитині (суміш, памперси), салони краси для себе, одяг собі та малюкові. Коли натякнула чоловікові, що цих грошей мало, він із подивом запитав, а чому він повинен давати всю суму, адже дитина спільна. А в декреті можна не робити манікюр і не купувати нового одягу, все одно вдома сиджу. А якщо мені це потрібно, то я маю витрачати свої відкладені кошти.

До декрету не давав нічого на салони краси, жіночі штучки, косметику, одяг. Так як моя зарплата була непоганою, то я сама все оплачувала. При цьому ще накопичувала, а він усе тринькав. Часто переплачує за товари, купує непотрібні речі. У результаті нічого накопичити не може, зайвих грошей немає.

Можливо, це через те, що знає – зі своєю спеціальністю ніде не пропаде. Джерело доходу не вичерпається. Є кредит – 35 тисяч на місяць. Інших обов’язкових витрат немає. Інших дітей він не має, жодних додаткових витрат у вигляді аліментів. Має реальну фінансову безграмотність. При цьому свою зарплату мені віддавати не хоче, щоб я розпоряджалася і економила на чомусь. Я розмовляла з ним, натякала, що грошима розпоряджатися мені краще виходить.

Я не звикла «качати гроші» з чоловіків, тож і не просила нічого раніше. Може, цим його розпестила? Свою першу дружину та дівчину він повністю забезпечував. Вони не працювали. Не розумію, чому він навіть для своєї дитини не хоче виділяти достатньо коштів? Мій батько, який повністю утримує свою дружину, каже, що йому неприємно, що я таке дозволила. Здивований, як я могла вибрати такого чоловіка, невже їх із мамою приклад мене нічому не навчив.

Але раніше мене влаштовував такий стан речей, що ми подружжя-партерів. Я прибирати не люблю, і він не вимагав цього, а я не вимагала від нього нічого. Але парадокс ще в тому, що дитину хотів він і ставив мені ультиматуми на цю тему. А ще моєю помилкою було йому розповісти, що маю накопичення. Тепер я розумію. Думали машину купити якнайкращу, от і сказала, що можу додати.

Після того, як я висловила своє невдоволення, звинуватив мене у меркантильності. Сказав: «А ти хіба збирала свою зарплату не на життя в декреті? Навіщо тобі стільки грошей? Я сказала, що всі мої накопичення зникають зі швидкістю світла, на дитину великі витрати, з кожним місяцем збільшуватимуться.

Озвучила йому, що можу подати на аліменти. Сума буде понад 30 тисяч гривень. На ці гроші я спокійно зможу найняти няню і працювати, отримуючи при цьому свою зарплату, якої мені вистачить і на салони краси, і речі не з фікс прайсу. Він відповів, що мені потрібні лише гроші.

Що робити? Як розрулити ситуацію? Чи тепер все життя сподіватиметься лише на себе? Як партнер у житті він мене влаштовує. З дитиною допомагає добре, навіть ночами чергує. Поділіться, будь ласка, як розподілявся ваш сімейний бюджет у декреті?