Ніхто тебе не візьме з дитиною! Чоловік був упевнений, що мене це зупинить, але я зробила інакше

Вона вийшла з кімнати і зачинила двері. Стоячи біля вікна, вона спостерігала, як за вікном йде сніг.

“Як завжди зима без тепла та кохання”, – подумала вона.

Поліна згадувала минуле, як вони з Максимом разом дивилися якийсь фільм, коли він поцілував її в щоку і сказав “Люблю тебе”.

“Як давно це було”, – подумала вона.

Зараз він дивиться телевізор, п’є пиво та забуває, що у них є дитина.

“Я знову вагітна, але цього разу я не маю жодних ілюзій. Я знаю, що він не зміниться”, – думала Поліна.

Максим не вибачався, він просто пішов на роботу. Вона розуміла, як життя змінилося. Раніше вони завжди були разом, тепер вони мали різне життя. Вона вважала своїм головним завданням виховувати дітей.

“Як же важко бути однією, без підтримки, без кохання”, – думала Поліна.

Увечері, почувши, як дитина плаче, вона пішла до нього. Він лежав у ліжечку і жалісно плакав.

“Бідний мій малюк, ти стільки переніс, але ти мій герой”, – шепотіла Поліна йому на вушко.

Вона взяла його на руки і повела до своєї кімнати. Поруч із ліжечком лежали дитячі книги, м’які іграшки. Поліна поклала його на ліжко і почала годувати грудьми.

“Як мені не хочеться сваритися, я не хочу, щоб він побачив слабку жінку. Я хочу, щоб він розумів, як багато я роблю для нашої родини”, – думала Поліна, дивлячись на малюка.

Вона розуміла, що вона не одна. Була його мамою і завжди буде поруч, доки її серце б’ється.

“Ми двоє з тобою, ми пройдемо через це разом”, – шепотіла Поліна малюкові.

Максим прийшов пізно вночі. Він ліг на ліжко і почав дивитись телевізор. Поліна нагодувала малюка і поклала його в ліжечко.

“Ми повинні спілкуватися, ми повинні порозумітися, ми повинні розуміти, що ми разом”, – думала вона, дивлячись на Максима.

Сильний вітер стукав у вікна, ніби хотів внести всі проблеми до їхнього дому.

“Не важливо, що трапилося у минулому, ми все ще разом і жодні проблеми нас не розлучать”, – шепотіла Поліна, заплющуючи очі.

Вона засинала, сподіваючись, що вранці все налагодиться.

“Я люблю тебе, Максе”, – шепотіла вона уві сні, міцно обіймаючи його.

Максим спав, навіть не підозрюючи, наскільки потрібна йому Поліна та як без неї не впорається.

“Ми з тобою разом, це найголовніше”, – думала вона, засинаючи. ”

Минуло два місяці, ситуація в сім’ї тільки погіршувалась. Щодня Макс закочував скандал дружині.

Було вже пізно, коли Поліна вирішила, що настав час зібрати свої речі і піти від Максима. Його слова про можливий аборт змусили дівчину холодною потім пробігти по всьому тілу. Але вона вирішила дати йому шанс, думаючи, що вони впораються разом.

Тепер, коли всі проблеми стали очевидними, Поліна не могла залишатися поряд із Максимом. “Я йду від тебе, – оголосила вона, коли вони сіли у вітальні. – Це все була помилка, треба було йти, коли ти про аборт сказав. Але я дура, думала, що ми впораємося. Ну гаразд, незапланована дитина, але ж наш же, по-любові!”

Максим тільки хмикнув і міцно притис руки до своїх грудей, ніби захищаючись від чогось. “Кому ти потрібна, з дитиною!”, – Промовив він глухим голосом, але Поліні було все одно. Вона була готова зібратися та виїхати з малюком у будь-яку точку світу.

Минуло вже два роки, і батьківські почуття у Максима поступово притупилися. Він не дбав про сина, не цікавився його життям та щастям. Це було прикро та сумно для Поліни, але вона не могла зробити нічого, окрім як жити своїм життям та піклуватися про малюка сама.

І ось, за кілька років, Максим зустрів жінку, яка не могла мати дітей. Вони швидко покохали одне одного і вирішили одружитися. Це було радістю для Максима, але для нього це не означало нічого щодо сина.

Поліна ж, через кілька років після розлучення, також знайшла своє щастя і вийшла заміж за чудову людину, яка покохала її та її сина. Вони щасливі разом, і Поліна вдячна життю за все, що вона отримала.

Вона завжди пам’ятає про Максима і про те, які страшні слова він вимовив тоді у вітальні. Але тепер вона знає, що все сталося інакше з причин, які їй не видно було в той час. І вона не шкодує ні про що. Їй довелося прожити своє життя та знайти своє справжнє щастя.