Зробила велику помилку, коли погодилася з чоловіком ділити всі витрати навпіл

Spread the love

У мене другий шлюб. Мені 27 років, чоловікові – 28. Тільки нещодавно зрозуміла, що зробила велику помилку, коли погодилася з чоловіком усі витрати оплачувати навпіл. Коли була в декреті, то допомагали мої батьки та здавала свою квартиру. Живемо у моїй іншій квартирі, витрати на комуналку теж ділимо. Все суворо навпіл.

Це була його ініціатива. Де були мої мізки – не знаю. Любила його добряче. Але поступово все це вилилося в таку ситуацію, що за дитину і живність більше половини плачу я, доглядаю всіх повністю я. Він приходить пізно, скаржиться, що все йде на розвиток бізнесу та просування сайту. Грошей практично не залишається. Але запевняє мене, що за рік бізнес підніметься, буде краще та легше.

Зі мною зараз не спить, бо на роботі аврал, втомлюється моторошно, намагається розвивати додаткові напрямки своєї діяльності. Вдома роблю все сама. Зате встигає з братом постійно «висіти на телефоні». Пояснює все це робочою потребою. А я йому ще мушу збирати обід на роботу, вставати о 5-й ранку, доглядати дитину і кота. Ще подарунки йому дарувала, боялася образити. А він мені казав, що все для мене зробить, все в нас буде чудово, але згодом.

І тут мені осяяння прийшло. А навіщо мені це все треба? Я сама влізла в цю неправдиву ситуацію. Подивилася на все це збоку і злякалася. Він уже і кричати почав на мене останнім часом без приводу. Коту на ліки у нього грошей немає, а жебракам на вулиці із жалості по 50 гривень дає. Вигнала! Просив прощення, але не вибачила. Він у мене у чорному списку. Ось сиджу і не можу зрозуміти – ненавиджу його чи себе за те, що не було мізків.

Шкода, що пізно до мене все це дійшло. Він останнім часом мене дратувати почав. Приготувала каву, він каже, що теж хоче, я віддаю йому свою чашку, а собі роблю іншу. Зараз розумію, що сама його зіпсувала.

Я росла з жахливим вітчимом, котрий мене не любив просто за моє існування. Я це відчувала. Про свої почуття я не розповідала, але хотіла догодити, щоб він мене не вибухав. Тому й чоловікові намагалася догодити. Так мені психотерапевт пояснювала.

Із попереднім чоловіком такого не було. Все робив для мене, прощав. А мене такі стосунки не влаштовували, не цінувала. Все з дитинства йде. Я знайшла собі іншого. Спочатку він не був таким, зробила я його таким сама, підживлюючи все найгірше. Мені всіх його порожніх обіцянок було достатньо, щоб будувати свої повітряні замки.

А останнім часом як прийшла до тями. Чому я маю готувати, розуміти, приймати, чекати? Чому я маю терпіти його у себе в квартирі і сама ж її оплачувати? А допоміг мені психотерапевт, якого я звернулася з іншої причини. Раніше я була великою егоїсткою і ображала близьких мені людей, але потім змінилася. Стала старшою і мудрішою, вирішила «згладжувати кути». Виходить, що краще не змінювалася.

Побачилися нещодавно, пропонував усе обговорити, перепрошував. Казав, що нудьгує за нами сильно. По ньому видно, що зрозумів, що я не чекаю на нього і не готова ось так просто пробачати. Як вважаєте, чи можна ситуацію повністю змінити? Чи він знову просто маніпулює, щоб вибачитися? Як зрозуміти?