Купівля квартири: свекруха зіпсувала наші стосунки, коли замахнулася на мою дошлюбну власність
Із чоловіком у шлюбі майже 8 років. Є трирічна дитина. Живемо у моїй однокімнатній квартирі. Купували її мені мої батьки десять років тому. Поки не було дитини, я й не думала розширюватись. Серйозних причин не було. Квартира нова, зручна та велика. Є одна повноцінна кімната та велика кухня-вітальня.
Чоловіка мого теж влаштовувала ситуація, в якій він не має особистої житлоплощі, а живе на квадратних метрах тестя. Своє житло дозволяло нам досить комфортно існувати, ні в чому себе не обмежувати.
Наразі постало питання про розширення. Чоловік мій неохоче дивиться у бік іпотеки. Він сподівається на підвищення, але цього може ніколи не статися. Із цими надіями він живе вже давно. А проблеми треба вирішувати вже зараз. Я у декреті, доходу чоловіка нам цілком вистачає. На цікаві для нас квартири іпотека вийде в 1/3 його зарплати. Загалом, поки що шукаємо варіанти, думаємо.
До цього були розмови про те, що може свекри нам трохи допоможуть з початковим внеском. Це в борг, але віддавали б якомога більше. На це також був розрахунок. Почала розмову на цю тему. Дивлюся, а свекруха кривиться. Я зрозуміла, що вони передумали.
І тут свекруха набралася нахабства і вирішила висловитись. Сказала мені, що саме я маю допомогти чоловікові в купівлі квартири, а не сподіватися на сторонню допомогу. Я промовчала про те, що вони не сторонні люди, а батьки його. Пояснила їй, що коли дитина піде в садок, пройде адаптацію, я відразу ж повернуся на свою роботу. Це ми з чоловіком теж врахували.
На це вона озвучила свою чудову ідею: продати мою квартиру, додати трохи та купити троячку. Моєму обуренню не було меж. Моя квартира знаходиться у новому районі, коштує близько 2 мільйонів гривень. Троячка у старому фонді у сусідньому мікрорайоні від 1,5 до 3 мільйонів. І це не допомога чоловікові в покупці квартири для сім’ї, це називається повністю забезпечити сім’ю житлом. Практично все за мій рахунок.
На це свекруха відповіла: Ви – сім’я. Все має бути спільне. Бо якось некрасиво виходить, у тебе є квартира, а чоловік якийсь гість». Не зрозумію, вона дурить, що не розуміє стан справ. Наразі ніхто не продає дошлюбне житло, щоб вкласти гроші від продажу у загальну купівлю. Сьогодні ми сім’я, а завтра можемо розійтися. Ніхто не застрахований.
Але я не змогла втриматись і запитала, чому про нього не подбали батьки, чому не відклали, не нагромадили на квартиру, як це зробили мої? До речі, мої батьки працювали і відкладали саме на цю квартиру з ранніх років. Вона не з неба впала їм. А зараз свекруха пропонує мені подарунок батьків подарувати чоловікові. З якого дива?
Свекруха обізвала мене меркантильною, сказала, що її ноги більше тут не буде. Приїде тепер лише до квартири до сина. З одного боку, я зраділа. Але з іншого – нахабства такого не очікувала. Виходить, що вона постійно так вважала і чекала на момент все це мені висловити.
Тепер ось думаю, а мій чоловік не має такі ж погляди на те, що відбувається, як його мати? Він повівся якимось незрозумілим чином: жодну з нас не підтримав. Я хотіла чітко з’ясувати цей момент, але подруга мене відмовила. Сказала, треба бути розумнішою, не рубати правду матку в очі. І з чоловіком треба делікатно це обговорити, бо він працює, намагається начебто для сім’ї. А мені здається, що одразу треба ставити людей на місце. Як гадаєте?