Які є походження українських прізвищ? Повна відповідь

Українські прізвища мають цікаву історію. Найпопулярнішими серед них є Шевченко та Мельник, налічують понад 158 тисяч та більше як 155 тисяч носіїв відповідно. Також до топ-трійки українських прізвищ входить Коваленко, їх понад 133 тисячі.

Але не тільки ці прізвища поширені в Україні – Бондаренко, Ткаченко, Бойко, Кравченко та Ковальчук також налічують понад 100 000 носіїв. Прізвища походять від прізвищ професій (Мельник, Швець, Кравець, Боднар) або можуть бути похідними від назв тварин (Вовк, Ведмідь) або рослин (Дуб, Калина).

Прізвиська придумували, щоб розрізняти людей з однаковими іменами, які були дуже поширеними, коли чисельність населення зросла. Зазвичай прізвиська походили від ознак, за якими можна було розрізнити людей, наприклад, за їхньою професією або зовнішнім виглядом. Також вони могли походити від страшних тварин, яких боялися, або рослин, з якими люди жили поруч або використовували в їжу.

Ось, до прикладу, перелік прізвищ, які походять від зовнішнього вигляду — Білий, Нечупара. А від звичок чи яскравих ознак характеру — Бабій чи Мовчан. За знаряддями праці, які використовував чи виготовляв предок — Кочерга, Лопата; одягу, який одягав чи шив — Чоботенко; харчів, які вміло готував чи любив їсти — Мамалига, Борщ, Голубець.

Цікаво, що прізвища Козак, Козаченко, Козакевич можуть походити або від предка-козака або ж від слова “тарган”, якого теж колись називали “козаком”. А закінчення -ук, -енко може вказувати, що це прізвище дали синові. Наприклад, Іванчук — син Івана, Тимошенко — син Тимофія, Пономаренко — син пономаря, Шевченко — син шевця, Порошенко — пішло від слова порох, йомвірно, малось на увазі — син того, хто мав справу з порохом.

Придумування прізвиськ – це процес, в якому звертали увагу на різні риси людини, щоб виділити щось найбільш примітне. Наприклад, можна використовувати зовнішній вигляд (прізвища Білий, Нечупара), звички або характерні ознаки (прізвища Бабій, Мовчан), знаряддя праці (прізвища Кочерга, Лопата), одяг (прізвища Чоботенко) чи харчі (прізвища Мамалига, Борщ, Голубець).

Закінчення прізвища можуть вказувати на регіон походження, а також на те, що це прізвище належить до сина (наприклад, Іванчук – син Івана, Тимошенко – син Тимофія, Пономаренко – син пономаря).

Існує багато прізвищ, які складаються з двох основ, і вони також можуть походити від козаків (наприклад, Гонихмара, Непийвода, Варивода). За допомогою закінчень прізвища можна встановити регіон походження людини (наприклад, прізвища з закінченнями -ук, -юк, -ів поширені в західних регіонах, а закінчення -енко – в східних:  Литвиненко, Порошенко, Гончаренко).

Наука, яка вивчає походження власних назв, називається ономастика. Якщо людина бажає дізнатися більше про походження свого імені та прізвища, вона може звернутися до спеціаліста в галузі ономастики.