Послухала серце і мучилася рік, а потім обрала розумом і щаслива

Ми познайомилися з Женею у соціальній мережі. З першого побачення я закохалася в нього як кішка. Красивий, розумний, кумедний, я дивилася на нього і в голові малювала картинки нашого світлого майбутнього. Але наприкінці побачення він сказав, що я чудова дівчина, але він не готовий до серйозних стосунків.

Я плескала очима, а він мені розповідав про вільні стосунки. Що це класно, у нас відкриваються нові перспективи, ми не пов’язані один з одним жодними зобов’язаннями та маємо право зустрічатися з іншими. І я погодилась.

Так, недалека, але я щиро вирішила, що за близького знайомства він мене оцінить. Згодом наші стосунки стали міцнішими: він часто ночував у мене, приїжджав у будь-який час. Я старалася, готувала все найсмачніше, завжди була готова до будь-яких експериментів. Ми дуже багато часу проводили разом, і я повірила в те, що у нас все серйозно.

А потім побачила, що пише дівчина.

Спочатку настав шок, ступор, потім затремтіли руки, я перечитувала знову і знову рядки листування, намагаючись запам’ятати кожне слово, особливо його слова. Слідом накотив гнів, розчарування, хотілося кричати, захлинаючись від безсилля й злості.

Але на мою істерику мене жорстко поставили на місце. Женя спочатку відчитав мене, як маленьку дівчинку, що я не маю жодного права лазити у нього в телефоні. Потім навіть не звертаючи уваги на мій стан, поставив на місце, мовляв, у нас вільні стосунки. Я його вигнала, плакала тиждень, а потім подзвонив і я дозволила знову приїхати.

Такі гойдалки тривали близько року. Я розуміла, що він зустрічається з кимось, але все ще молилася всім богам, щоби він залишився зі мною. Він міг не дзвонити кілька тижнів, потім майже жити в мене місяць. Я влізла у борги, щоб чимось здивувати та вразити його. Дарувала подарунки, робила романтичні вечері тощо.

Так, відповім на запитання: знаючи, що я винаймаю квартиру, він завжди приїжджав з порожніми руками і дарував на свята лише квіти.

А потім я зустріла Сашка. Я одразу попередила, що маю хлопця (смішно), але його це не зупинило. Він постійно надавав мені знаки уваги, мило спілкувався, дбав (я захворіла, відправив кур’єром варення та ліки), запрошував на побачення. І я наважилася. Розсудила так, із Женею ж у нас вільні стосунки, він має право зустрічатися з іншими, спати, а я не можу сходити в кіно з іншим?

Цього ж вечора за випадковим збігом мені набрав Женя і сказав, що скоро приїде. Я відійшла вбік і тихенько прошепотіла, що зайнята, не треба приїжджати. І тут таке почалося. Де я, з ким. У результаті Саша провів мене додому, і згодом прилетів Женя.

Він звинувачував мене в тому, що я зрадила наші стосунки, він завжди знав, що я його надійний тил, а тут така зрада і удар у спину. Що він такого від мене не очікував, що завжди цінував, а я опинилася з гнильцем. У пориві агресії навіть кілька разів обізвав дуже непристойно.

А я щиро не розуміла, що робити. Вільні стосунки, виходить, були лише в нього? Я втомилася від них, але тепер вона змінилася. За тиждень подарував стільки уваги, якої я за рік не бачила і навіть зводив у кафе. Я мізками розуміла, що Сашко гарний хлопець, але люблю ж я Женю … А що потім? Він знову гулятиме і, зрештою, покине? А я кому буду потрібна?

Я думала кілька днів. І залишилася із Сашком. Ми вже разом кілька місяців, у нас все рівно та спокійно. Але мене постійно мучать думки, що якби я не погодилася одразу на вільні стосунки, то не влипла б як муха чи, навпаки, Женя мені запропонував би нормальні стосунки. Виходить, я сама винна у тому, що сталося. Або в нас ніколи не було вільних стосунків, мною тільки користувалися, а я дурепа.

Як часто ми робимо слухаючи своє серце, але не включаючи мозок?