Чи можна збудувати своє щастя після 37-38 років?

Spread the love

Мені 37 років, розлучена, дітей немає. Так у житті вийшло, що нічого в особистому плані не досягло. Нещодавно познайомилася з чоловіком, який виявився одруженим. На час знайомства з дружиною вже розійшовся, і ми почали зустрічатися. Гарний, розумний, добрий коханець, доглянутий, колишній військовий, впевнений у собі. І я закохалася як дівчинка, хоч головою розуміла, що неправильно все це, що в нього діти, яких він дуже любить.

Промучилась півроку. У нього постійно мова про дітей, дружина така собі, а я завжди на другому плані опинялася. Вчора знайшла у собі сили розірвати стосунки, бо любити його і бути при цьому на другому плані після дітей просто нестерпно. І така туга мене накрила – сил просто немає. Сиджу і думаю, що мені вже 37 років – ні сім’ї, ні дітей. Хочеться простого людського щастя.

Подруга заспокоює, що у 37 ще не все втрачено – зовнішність хороша, люди своє щастя знаходять. А мені нудно. І ще без нього нудно, сумую за ним. Однак твердо вирішила, що тепер ні з якими дитячими стосунки заводити не буду – важко це і дико боляче бачити, як він порається зі своїми дітьми, які не від тебе.

Сиджу і думаю, що зараз відійду від цих стосунків і треба знову якось збирати себе до купи, треба якось будувати особисте життя. Я забезпечена, гарна квартира, добрий заробіток, а щастя немає. Колишнього чоловіка любила до нестями, а потім виявилося, що йому було зі мною просто зручно, а я за своєю любов’ю цього просто не бачила.

Для мене просто нестерпними стали ці постійні розмови про дітей. Я його із задоволенням слухала перші два тижні. Але потім, коли це невичерпний потік про дітей, так і хочеться сказати: “А що ти робиш поряд зі мною, раз так за ними сумуєш? Живи поряд з дітьми, навіщо ж ти з дому йшов?”

Чоловік мій хотів, щоб і було смачно, і сім’я у нас міцна, і щоб його діти завжди поруч з ним. Від мене він дитину ще й не хотів, казав, що двох їй достатньо. А мені бути обслугою зовсім не хочеться. Що мене чекає попереду поруч із ним? У нього будуть рости діти, потім онуки, я його обмиватиму-залицятиму, а сама споглядатиму, як він з ними воркує, як відвалює їм усі свої душевні та матеріальні ресурси? Навіщо мені ставати обслугою за чоловіка, при цьому повністю поховавши надію на якесь спільне майбутнє?

Але не впевнена, чи є шанс після 37 років зустріти свого чоловіка, вийти заміж та народити дитину. Де знайти чоловіка, де знайомитись? У нас на роботі одне бабине царство, залишається єдиний варіант – сайт знайомств. Але чи багато таких, хто у віці під 40 років зміг знайти своє щастя?