Не розумію: чоловік не може чи не хоче поставити на місце колишню дружину

У мого чоловіка до зустрічі зі мною був шлюб, у шлюбі народилася донька. Їй зараз уже 9 років. Розлучення було з ініціативи чоловіка. Я не була причиною їхнього розставання, ми познайомилися лише через рік після того, як вони остаточно розійшлися.

На даний момент він повністю містить не лише дочку від першого шлюбу, а й колишню дружину. Аліменти платити дуже добрі. Квартиру та машину залишивши їй, ми все починали з нуля. У мене була маленька квартирка, йому кімната в комуналці залишилася від батька. Все це продали та взяли в іпотеку гарну квартиру. А там він залишивши квартиру, яку було куплено спільними зусиллями: колишня на той момент працювала і вносила свій внесок до сімейного бюджету, чоловік негайно заробляв, допомогли його та її батьки.

Загалом, став ділити разом нажите, оскільки залишилася жити його донька. Пішов з однією валізою. Зараз колишня дружина не працює, прикривається тим, що донька не може бути одна вдома після школи, потрібно постійно контролювати навчання, на гуртки її теж нема кому вести.

Вона давитиме на його слабкі місця. Постійно маніпулює: «Ну так, давай дитина буде одна вдома, хай обвариться кропом або ще бід яких наробити». Хоча половина країни виховує дітей взагалі без сторонньої допомоги. Хтось додому роботу бере, хтось по півдня працює. Загалом зручно влаштувалася.

Крім аліментів завжди просить про якусь допомогу: знайти сантехніка, знайди електрика, обслуговування з ремонту машин. Все це, звісно, ​​його рахунок. Я мовчала, намагалася не лізти у ці справи, якось входила до становища. У нас росте синок, йому 2,5 роки. Незважаючи на його вік, я віддала його у приватний садок, а сама вийшла на роботу. Сидіти на шиї у чоловіка, кидати роботу та кар’єру не входило до моїх планів.

Нещодавно чоловік залишивши на кухні телефон, і я побачила повідомлення, які йому пише колишня: “Хай твій маленький щенок подавиться, хай він здохне. Не треба вести мою доньку до нього!” І на кожне таке повідомлення чоловік мовчить. Нічого не відповідає.

Мені стало так боляче. І я зірвалася. Сказала йому, що цій мадам настав час влаштуватися на роботу, бо на її утримання витрачається більше, ніж у мене зарплата. Попередила, щоби донька сюди більше не приходила, аліменти платити тільки на утримання доньки, а не її божевільної матусі. Більше ніякої додаткової допомоги та писанини. Дамочку у всіх месенджерах необхідно занести до чорного списку, і дзвінки від неї мають бути суворо у справі.

Чоловік дуже здивувався моїй реакції і сказав: «Навіщо ти звертаєш увагу? Вона зла хвора жінка, але я думав, що ти мудра! Навіщо ти ведешся на її провокації? Я йому відповіла, що при всьому бажанні не можу зрозуміти, як можна такі мерзості спускати з рук і годувати дорослу дармоїдку, яка такі страшні речі говорить про твою дитину?

Незабаром у чоловіка зарплатня. Ухвалила таке рішення, що якщо віддасть їм більше 25%, то зберу та виставлю його речі. Тепер на душі таке мерзенне відчуття, що мені довелося впасти до рівня його колишньої, але впевнена, що далі так не може тривати! Розповіла своїй мамі, а вона теж спокійно поставилася. Говорить: «Будь розумнішим за неї. Не звертай уваги”. А мене дуже злить це. Дуже хотілося б почути думку з боку нашої непростої ситуації.