Ти все не так зрозуміла! – і як ні в чому не було сів дивитися телевізор
Я три дні провела в якомусь пеклі: прокручувала в голові, що сталося, як це сталося, як я далі житиму. Так, чоловік часто спав у залі, близькості не було, мабуть, з Нового року, або й раніше.
З робочого процесу:
Перед довгими лютневими вихідними у мене було велике напруження на роботі – складали складний проект. У мене було відчуття, що я після нового року на кілька тижнів випала з життя повсюди, крім роботи. 22-го ввечері підходжу до чоловіка, кажу: як святкуватимемо вихідні без дітей? На що чоловік відповів, що він все для себе вирішив, він їде на всі вихідні кататися на лижах, а потім з’їжджає до колеги. І я б знала про це, якби думала про щось, крім своєї безглуздої роботи.
У мене тоді земля пішла з-під ніг. Я ні слова сказати не змогла, оніміла просто і застигла, як соляний стовп. Чоловік зібрав свої речі та лижні причиндали і ліг спати у залі. Вранці поїхав.
Я три дні провела в якомусь пеклі: прокручувала в голові, що сталося, як це сталося, як я далі житиму. Так, чоловік часто спав у залі, мабуть, з Нового року, чи раніше… Але ми не скандалили, не проясняли стосунки. Я думала, що чоловік так мене підтримує, розуміє, як мені важливо закріпитися у великому проекті після двох декретів… А тепер ось і робота у мене безглузда і сама я безглузда.
Спробувала йому дзвонити, дзвінок не йде. Все моє сімейне життя за ці дні прокрутилося перед моїми очима. Все було і плакала, і кричала, навіть посуду трохи побила. До неділі почала приходити до тями, подзвонила батькам, попросила дітей залишити у себе на тиждень, всі живі-здорові, потім поясню.
Дякую, що мої батьки підтримують мене завжди, вони – моя паличка-виручалочка. Почала планувати, що і як зробити, як кредити, як приватний садок, на що вистачить, на що ні – розписувати бюджет.
Увечері двері відчиняються, входить чоловік із спорядком: що на вечерю, де діти? Я йому: ти що тут робиш, ти пішов із дому? Він мені: ти все не так зрозуміла! – і плюхнувся дивитись телевізор.
Остовпіла я вдруге за тиждень, для мене це занадто часто. Я вже розлучення пережила, поховала своє сімейне життя, придумала, як я з дітьми житиму далі, а з’ясовується, що я все не так зрозуміла. Ступор та розгубленість повні. Добре, що діти у батьків.
Давайте відсунемо емоції та розглянемо, що сталося за ці кілька днів. Ви закінчували складний проект, що було для Вас подвійно складно, враховуючи тривалий декрет, що передував йому. Ви чекали на закінчення проекту та довгих вихідних, щоб відпочити з чоловіком, який, як Вам здавалося, Вас підтримує. Ви домовились із батьками про дітей на свята. Але у чоловіка виявилися зовсім інші плани на вихідні дні та на подальше життя.
Сказавши це, він поїхав втілювати свої плани і не виходив зв’язок. Ви за кілька днів відгорювали та склали свої плани на подальше життя. Чоловік повернувся до кінця свят і вдає, що нічого не трапилося, крім того, що Ви його не зрозуміли.
Спробуємо спертися на внутрішні ресурси та підказки. Згадайте той момент, коли чоловік повернувся у неділю ввечері. Картинка перед Вашими очима: чоловік входить і сідає як ніщо не було перед телевізором – які емоції виникають безпосередньо в моменті? Це полегшення, радість, душевне піднесення, наснага? Чи скоріше здивування та розгубленість? Або гнів і досада? Розчарування?