Моя мама стала як маленька дитина. Чоловік стверджує, що вона сіла мені на шию. Кому вірити? Коментар психолога

– Сьогодні знову друга зміна? Чи, може, про свою сім’ю згадаєш?

Чоловік докірливо глянув на Діану, але та сором’язливо відвела погляд.

Вже майже рік у сім’ї періодично спалахували скандали, які з кожним днем ​​ставали дедалі сильнішими. Жінці хотілося розірвати це хибне коло, але вона не знала як, щоб нікого не образити і не зробити гірше.

— Сонечко, я туди й назад, не починай, будь ласка.

— Може, ти просто на дивані полежиш? Книжку почитаєш? Подивися на себе, ти як кінь загнаний!

Діана миттю глянула у дзеркало. На жаль, чоловік мав рацію. Круги під очима, тьмяна шкіра та замучений вид. Їй дуже хотілося просто хоча б один день виспатися, але дозволити собі таку розкіш вона не могла. Сумно зітхнувши, жінка вийшла із квартири.

Їй дуже хотілося пройтися не поспішаючи зимовим містом. Насолодитися видом замерзлої річки та заіндевілих дерев. У повітрі кружляли маленькі блискітки і спалахували, потрапляючи в сонячний промінь. Але часу катастрофічно не вистачало.

Година на дорогу, півгодини в магазині і вже вона вже переступає поріг іншої квартири, спотикаючись про кішку. Смердючий неприбраний лоток, у коридорі місиво з взуття та бруду.

Дивно, мама ж нібито не виходить із квартири.

З кімнати долинає стукіт по клавіатурі. Діана скривилася, як можна друкувати так, що чути скрізь?

— Привіт як справи?

Почувши шум у передпокої, назустріч вийшла її мама. Язик не повернувся б назвати її літньою: гарна фігурка, свіжий колір обличчя, чудовий манікюр.

— У мене сьогодні цілий день так боліла спина, ледве встала. А ще, уявляєш, розібрала одну полицю в шафі і все, мало не знепритомніла. Старість не радість.

Байдуже пропускаючи повз вуха скарги, Діана пройшла на кухню. Все як завжди: гора посуду, порожній брудний холодильник. Поки викладала продукти, паралельно розпочала прибирання під дзижчання мами про політику, пабліки, якісь скандали в них.

Для неї особисто закінчилося щасливе життя тоді, коли мати пішла на пенсію. І тепер жінка перестала виходити з дому, готувати та прибирати. Вона днями сиділа у соціальних мережах, з кимось скандалила, лаялася та мирилася. Усі її подруги давно махнули рукою, кинувши спроби її розворушити.

Відразу Діана не зрозуміла весь масштаб трагедії. Адже багатьом хочеться просто відпочивати на пенсії, не встаючи під звуки будильника. Але через півроку жахнулася: мама перетворила свою квартиру на житло бомжа, харчувалася фастфудом, у будинку було повно упаковок від ласощів. Гроші витрачалися невідомо куди, тому Діана ухвалила, як вважала, на той момент правильне рішення.

Вона забрала картку, почала купувати продукти, оплачувати все і т.д. І перетворила своє життя на пекло.

Мама з радістю стала безпорадною дитиною, ляскаючи очима і скаржачись на нескінченні хвороби. Вже рік Діана раз на два дні приїжджала, повністю вигрібала всю квартиру (мама перестала за собою навіть мити посуд), готувала кілька днів, вирішувала побутові проблеми. Дійшло до того, що записатись на манікюр мама не могла самостійно. І обов’язково з приходом майстра додому, адже вона погано себе почувала.

Вдома очікувано почалися скандали. Діти-підлітки, яким треба було приділяти увагу, чоловік — на одній частіше ваги і мама на другій. Щоб усе встигати, вона почала спати по 4-5 годин на добу. На цьому фоні з’явилися проблеми зі здоров’ям, жінка стала нервовою та розвиненою.

Якось увечері, практично засинаючи на дивані, кутаючись у теплий плед, вона зловила себе на думці, що мріє не поїхати на море чи про нову сукню, а банально просто виспатися.

Сонно простягла:

— Олеже, я так втомилася. Її все влаштовує, вдома мотлох копить роками, нічого не дозволяє викинути. Не дай боже лікар прийде — сорому. Прибирати за нею набридло, тільки заберу – через 5 секунд все по-старому.

— Заєць, годі! Людину не переробиш. Згадай, як вона жила з тобою? Ти і тоді все прибирала та готувала! Просто коли з’їхала, їй довелося хоч трохи ворушитись. А тепер ти дозволила їй сісти тобі на шию. Тобі що самій подобається горбатитися? Теща ще молода, ти хочеш сказати, що вона не в змозі посуд помити? Вона просто ледар!

— Не починай, має проблеми зі здоров’ям.

– Які??? Вона хоч до одного лікаря сходила? Ми їй пропонували з’їздити до санаторію і що? То ковід, то погода, то ще щось. Вона здорова, як кінь. Ти забула про себе, про мене, про дітей, обслуговуючи здорову кобилу.

— Олеже, що ти несеш! Вона моя мати!

– А я твій чоловік! Дітям краще б увагу приділила, а не носилася через день на інший кінець міста. Подивися, на кого ти стала схожою, коли ти спала нормально?

— Міг би й допомогти мені, а не кричати.

– Допомогти? А хто вдома все робить, доки ти матусю обслуговуєш?

Діані не було чого відповісти. Замість моральної підтримки вона отримала наганяй. На жаль, такі скандали відбувалися дедалі частіше.

Олег щиро рахував та намагався довести, що теща просто паразит. А Діана, добра і ласкава, навпаки, виправдовувала і шкодувала мати, адже без неї вона заросте мохом і помре з голоду. Чоловік на це парирував, що до цього вона жила і не вмирала, варто лише скинути з шиї і їй доведеться почати рухатися.

Діана намагалася аргументувати:

— Олеже, вона реальна як дитина. Я їй у телефоні нагадував ставлю, інакше вона навіть поїсти забуває.

— Забуває поїсти? Знаєш, у неї просто старечі закидони. Давай тоді в психлікарню її здамо, швидко полікують.

— Господи, до чого тут це. Я читала, що це деменція.

При цих словах чоловік на неї пильно подивився, пройшовся кімнатою. Потім, обміркувавши, сказав:

— Ну, якщо це хвороба, веди її до лікаря і нехай таблетки п’є. А взагалі, яка вікова деменція 63? Просто ти не визнаєш, що у неї поганий характер, вона маніпулятор і сіла на шию. Я тобі ставлю умову – зведи спілкування ввічливому мінімуму і все. Інакше я більше терпіти це не маю наміру.

Діана за цих слів змінилася в особі. Як так? Від образи її очі мимоволі сповнилися сльозами:

— Невже ти не розумієш, що це мій обов’язок? А якщо з нами таке станеться, нас діти теж покинуть?

Олег, зрозумівши, що перегнув палку, узяв руки дружини у свої. Йому хотілося загладити свою провину за гіркі слова, та й шкода було кохану. Тому він почав її заспокоювати:

— Мила, зрозумій, жертвувати щодня своїми нервами, молодістю та щасливим життям — ні, такого боргу не маєш. Розумію, вона твоя близька людина, мені дуже шкода, але, на жаль, у житті так трапляється. Тому тобі доведеться діяти жорсткіше. Або її примусове лікування чи припинення допомоги. У тебе, зрештою, своя родина.

Заспокоюючись, жінка чітко усвідомлювала, що після розмови пішов відлік. Чоловік на межі, а його вона втрачати не хоче. Тому їй доведеться щось вирішувати із мамою.