Нахабний брат сидить на шиї у батьків. Мені просто необхідно припинити це

Я одружена, живу окремо від батьків. У мене є брат, він старший за мене на рік. Нещодавно розлучився із дружиною, доньці 2 роки. З коледжу «виперли» за місяць до диплома, потім відслужив у армії. Коли повернувся, нічим путнім не займався. Зараз із горем навпіл навчається в університеті на заочному відділенні. Постійно заборгованість з предметів висить у списках на відрахування. Батьки купують курсові роботи, які пишуть інші, сплачують гроші за можливість здавати борги.

Можна сказати, що тільки на їхньому ентузіазмі та фінансах тримається весь процес. За своє навчання він не заплатив жодної копійки. Загалом, все його життя-буття за рахунок батьків. Коли був одружений, батьки утримували та його сім’ю – оплачували орендовану квартиру, постачали одяг та продукти. Він і зараз про свою дитину не думає, аліментів не платить, бо офіційно не працює. Кілька місяців попрацював, потім звільнився.

Батьки, звісно, ​​допомагають онучці. Інакше людям у вічі соромно дивитися буде, і дитина не винна, що в неї такий татко.

Батьки все життя “поклали на нас”, ми жодних турбот у житті не знали. Вони завжди оберігали нас. Але зараз ми вже дорослі люди, маємо самі себе утримувати, ще й їм допомагати. Брат же не вважає за потрібне не «злазити з батьківської шиї». Мама його дуже любить, він завжди був улюбленою дитиною у неї. Батько ж частіше на роботі, ніж удома, адже грошей потрібно багато, щоб забезпечувати всіх.

Весь режим дня брата – розваги, гулянки, покатушки на машині. І все це він клянчить гроші в батьків. Колишній дружині не лише грошей на дитину не дає, а й всіляко принижує її, ображає. Батькам та бабусі також через слово хамить. Мене за людину взагалі не рахує. Споживче ставлення до сім’ї.

Хочу припинити це. Мені гидко приходити до батьків у гості та бачити його там. Мати в мене дуже мудра жінка, але на сині її мудрість закінчується геть-чисто. Вона завжди його виправдовує. Для неї він ніколи і ні в чому не винний. Допоможіть порадами, я дуже хочу, щоб у нашій родині був мир, а через нього у нас постійно сварки та суперечки.

Мама вже лається з батьком та бабусею постійно, так і до розлучення може дійти. Вона начебто все розуміє, але коли їй хтось починає про це говорити, включається материнський інстинкт, який вже давно переріс у звичайну “бичку” – її синочок найкращий, просто своєрідний, до нього потрібен особливий підхід.

Мені гидко чути постійні вимоги грошей від батьків. Неприємно бачити його що лежить на дивані щоразу, як приходжу. Спочатку мама все це намагалася списати на згубний вплив “поганої компанії”, але він вже давно спілкується з нормальними хлопцями, які самі працюють і шанобливо ставляться до своїх батьків, хоча вони з ровесниками. Цей же нікого не любить, окрім себе.

Ось із друзями він зовсім інша людина. Як підмінили. І я не розумію, чому до нас худоба, а до друзів – любов і посмішки? А ще тепер намагається всіх “крайніми” зробити, ніби родичі винні, що він такий (нову фішку вигадав).

То батьки винні, що не виховували його в дитинстві, то винні, що не так змушували вчитися, то винні, що він в армію пішов, то одружився рано, бо нібито хотілося кохання, а вдома його мало кохали. Тепер почав ще й маніпулювати батьками. Зі мною такий номер, звичайно, не проходить. Що можна зробити з усією цією ситуацією? Набридло постійно бачити цього низькоморального персонажа.