Я більше ніколи не хочу спілкуватися зі своєю мамою

Spread the love

Сьогодні після чергових вибриків своєї мами написала їй повідомлення, що не хочу спілкуватися з нею. Вона відповіла: “Бог тобі в поміч”.

Жили ми як усі, але я не нарікаю на обноски, на те, що пропускала дні народження подружок не тому, що не було грошей на подарунки, а просто так мама мене не відпускала. Вона завжди кричала, була і залишається запальною, ласки та кохання від неї не дочекалася.

Вона вийшла заміж вдруге і вітчим з мене знущався – розповісти я змогла їй тільки недавно, перед весіллям, тому що не хотіла його запрошувати на своє свято. У них у шлюбі народилася моя сестра, з якою вони завжди змушували сидіти. Вони робили мені липові довідки, щоб я не ходила до школи. Мені було лише 8 років і було дуже важко доглядати маленького малюка.

Я часто рятувалась від мами та вітчима, пропадаючи у бабусі (яка навіть мені ніхто, просто називаю її так з дитинства). Завжди було важко перебувати в школі та серед друзів, які краще ладнають зі своїми батьками. Їхні батьки завжди відвідували свята в садках та в школах. Мої ніколи не приходили – їм було байдуже…

Мама завжди застосовувала тілесні покарання. Один раз на 7 років я вкрала шоколадку, але на касі все розкрилося. Я згодна: вчинила дуже погано, але я вважаю, що треба було поспілкуватися, покарати, але не в такий спосіб, як зробила вона: взяла ремінь з армійською бляшкою, поділу до трусів і на очах у всіх домашніх отколошматила так, що я не змогла встати і так і лишилась на підлозі на всю ніч.

Коли вранці всі пішли, я пішла до дзеркала і на тілі у мене не було вільного місця: гематоми, кров запеклася. Я всі літні канікули не виходила з дому і чекала, коли пройдуть рани. На відпочинок та море мене ніколи не возили. Вона казала, що немає сенсу витрачатися на мене.

Я настільки втомилася від усього, але добило мене інше: коли я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком у 16 ​​років, я цього ж періоду сильно захворіла. Мама відмовилася купувати ліки, сказала, щоб я дзвонила своєму хахалю – я була в шоці. У результаті він привіз мені все – мені було так соромно. Потім вона відмовила в оплаті репетитора з англійської мови, якого я попросила мені найняти в 11 класі для підготовки до ЄДІ. Вона сказала, що більше не оплачуватиме, що їй це не потрібно.

Зрештою допомагала бабуся: вона віддавала свою останню пенсію. Я вивчилася і зараз навчаюсь на перекладача. Останнє, що вона зробила – відмовила в оплаті випускного. Збирали по 5 тисяч гривень – сума була відома за рік. Вона просто відмовилася – дала тисячу і сказала: “Крутися, як хочеш”.

Все це було просто останньою краплею. Мені довелося піти з дому, тому що я більше не могла бути у них хатньою робітницею, важко було доглядати за квартирою бабусі, за нашою квартирою, готувати, сидіти з сестрою, гуляти з собакою і ще вчитися – я була вичавлена, як лимон. Але благо, мій майбутній чоловік побачив це, він розгледів у мені на самому початку хорошу людину і допоміг мені. Зараз я одружена, нещодавно завагітніла.

Мама дзвонить, а мені не хочеться ділитися нічим. Я її не люблю – вона стільки принесла мені болю та страждань.

Перед весіллям я їй розповіла про вітчима – вона плакала довго, але так і не розлучилася. Досі живе з ним, як сусіди під одним дахом: годує його – він не працює, просто не хоче. Я не хочу більше мати нічого спільного з мамою, я хочу все забути і жити у своїй сім’ї, нарешті, щасливо.