Вибирала гарне та рідкісне ім’я для доньки, на яку 20 років чекала
Чекала… і майже не сподівалася.
А диво сталося. І всі, хто знав нашу історію, дізнавшись, що ми чекаємо на дівчинку, активно радили імена. Кому яке подобалося відповідно.
Але всім хотілося, щоб це ім’я було якимось незвичайним, особливим.
А в результаті деякі знайомі з приводу імені нашої доньки досі дивуються.
У мене четверо дітей: 3 сини і донька (моє чудо, що збулося!) І мама більше не дає мені поради зі словами: «Слухайся маму! Я ж двох виховала».
Моїм хлопчикам 21, 12 та 9 років. Доньці сьогодні вже 4 роки.
З нею я ніби вперше стала мамою, тому що з дівчинкою, як і передбачалося, все по-іншому.
Як легко і водночас складно дати людині ім’я. Деякі живуть і їм настільки дискомфортно і коробить від звуку свого імені. Зрештою, людина його змінює. І серед моїх знайомих є такі приклади.
Але все-таки, в більшості випадків ім’я це на все життя. І дуже хочеться не схибити, вгадати так, щоб ім’я відповідало характеру і легко лягало на ті риси, якими ми наділяємо нашу дитину. Вибрати ім’я – ух як відповідально).
Колись я загадувала, що коли народиться дівчинка, то я дам їй найкрасивіше у світі ім’я – Єва!
Моїх прабабусь звали Єва та Уляна і обидва імені мені дуже подобалися.
Завжди вірила, що не лише батьки, а й саме ім’я наділяє людину певними рисами характеру. Шукала і знаходила схожі риси у людей з однаковими іменами.
Наша прабабуся Єва була “домашня” – все в будинок, все для дітей та онуків. А Уляна постійно виходила заміж) Зате з нею було весело, а їздити до неї в гості в різні будинки слідом за кожним її новим заміжжям було цілою пригодою).
Чомусь мені здавалося, що якщо назвати людину певним ім’ям, то вона буде наділена тими ж рисами, що й знайомі мені люди з такими ж іменами. Щось таке в цій теорії є…
Наприклад, практично всі Тетяни, яких я знала та знаю, у характері мають просто сталевий стрижень. Вони розумні, справедливі і ще – у них є щось прямолінійне, вони не бояться висловитися і діяти прямо, не будують підступів за спиною. З самого дитинства, у будь-який час, якщо згадувати, то в мене була подруга на ім’я Тетяна. І зараз теж є, ми товаришуємо вже понад 20 років.
При цьому я не розглядала ім’я Тетяна для доньки, бо так звати мою маму. Тут я просто навела приклад, що спільного може бути в характері людей з одним ім’ям.
А ось дівчата або жінки, яких я знала, з таким гарним ім’ям – Кохання – бували або не дуже щасливі в коханні або самотні.
Але на той час, коли мені дійсно знадобилося вибрати ім’я для дочки, моя двоюрідна сестра вже назвала свою дочку Євою (а хто не встиг, той запізнився).
Тоді я подумала, що якщо не Єва, то, може, Євангеліна (можна ж скорочувати повне ім’я та звати дівчинку Євою чи Ліною).
Але тут значення імені показало, що не все так гарно у Євангелини з характером, як із красою та звучністю самого імені.
Тож цей варіант красивого та загадкового імені довелося відкласти.
Мені завжди також дуже подобалося ім’я Аріна, але воно практично зливається (співзвучно) з ім’ям старшої дочки чоловіка.
Папі обох доньок ідея співзвучності чи злитості імен подобалася, тому він пропонував своє гарне ім’я – Поліна.
Однак хотілося зберегти унікальність імен дочок і все-таки підібрати для молодшої сестри ім’я, у тому числі відповідне до по-батькові та прізвища.
Дуже довго хотілося вибрати ім’я Мирослава. Але так, щоби в одній родині були Мирон і Мирослава? Здалося перебором.
Переглянула багато сайтів з іменами та їх значеннями з описом впливу імені на характер.
Відкриттям для мене стало, що характер залежатиме не тільки від цієї дитини імені, а й від пори року, наприклад, у яку народилася дитина.
І для багатьох імен, що визначають характер дівчинки, виявилося, що народжені взимку дівчата матимуть різкі та грубі характерні риси. Тоді як у «літніх» дівчаток з таким ім’ям характер буде м’яким і поступливим, наприклад.
Дуже подобалися імена Даніела, Лія, Єсенія. Але вони просто зовсім не в’язалися з ім’ям та прізвищем чоловіка, сприймалися б на слух як Мармелада Афіногенова, наприклад (тут нікого не хотіла образити, що випадково спало на думку поєднання імені та прізвища).
Я вже казала, що вибором імені спантеличена я була не одна. Всі друзі та знайомі майже кожен день (а мої діти – так кожен день) запитували, чи я (ми) обрала вже ім’я? І тут же пропонували свої варіанти.
При цьому, за пропонованими хлопчиками варіантами завжди можна було зрозуміти до якої зі знайомих дівчаток вподобає серце хлопця сьогодні. Особливо популярним було ім’я Софія, Софія, Соня.
Не виключаю, що Соня в нашій родині все-таки з’явиться, тільки іншим шляхом – дуже вже воно популярне.
Незадовго до пологів усі прокручували в голові різні імена. Ім’я Аріна, яке мені сподобалося найпершим ще з мого дитинства – так звали подругу моєї бабусі…
Згадувала своє дитинство, як дві молоді бабусі – подружки Арина і Валентина (тата мама) ставили для мене чай і вчили пити зі блюдця вприкуску зі шматочком цукру. А я сиділа між ними (у віці, як моя дочка зараз), розпарена після лазні, пила цей смачний чай, слухала їх веселі розмови, муркотіння кота, і розуміла, яке все затишне, тепле і щасливе навколо, і що затишніше місця в світі просто немає і бути не може.
Валентина!
До цього імена своїх бабусь взагалі не розглядала…
Подивилася значення імені, опис характеру та відмінності його «зимового» варіанта. Дуже сподобалося те, що говорилося про кохання дівчинки та жінки з ім’ям Валентина до своєї сім’ї, про відповідальність, вміння «миротворити» та піклуватися про братів та батьків). (Та що тут думати!? Треба брати!)
Завжди і всім помічниця та захисниця)
Валентина Олексіївна народилася 12 січня і це були перші мої пологи з 4-х, коли я не знепритомніла, весь час була в контакті та процесі.
Все було швидко і так, коли кажуть, що от якщо ТАК народжувати, то можна хоч щороку по дитині.
З моїми діагнозами, просто щастя, що в реанімації на той момент не було місця і мене просто спостерігали в палаті, де я могла перебувати з донькою вже щохвилини.
Я придивлялася – чи підходить їй ім’я Валентина … Переконувалась, що, так. Коли ми повернулися додому, переконався і чоловік.
Характер у нашої Валентини як нам і «обіцяли» – неймовірний характер.
Вона щодня вчить мене бути мамою доньки (все своє життя виховувати хлопчиків, народити трьох синів та у 40+ стати мамою доньки… Свідомість кардинально змінюється).
Що буде попереду, ми із чоловіком не загадуємо.
Знайомі (деякі) вважали, що я дала своїй довгоочікуваній дочці «дивне», «сільське» та «немодне» ім’я. А мені здається, від цього імені віє теплом, ніжністю та стійкістю одночасно.
Як мама, обожнюю свою дочку, і те, як красиво звучить її «немодне» та рідкісне для сьогоднішнього дня ім’я.
А всі мої знайомі з ім’ям Валентина (і якою була моя бабуся в тому числі) – добрі, дбайливі, веселі та дуже сильні духом жінки)
Думаю, у кожної мами є своя подібна історія «долоносного вибору». Хочеться, щоб вибір радував дітей.
А мою Валентинку сьогодні із Днем Народження! Рости нам на радість, моє щастя! І яким дивом ти прийшла до нас, нехай Бог тебе береже.
А як ви імена своїм дітям обирали? Відразу знали, що саме Матвій, а не Іван, прикладу? Або потім вже після народження дитина ніби сама підказувала вам як її назвати?