Син подорослішає, якщо я заберу квартиру і вимагатиму грошей на моє утримання?

Spread the love

Мені 46 років, є дорослий син – йому 24, мешкає окремо, але в квартирі, що перейшла мені у спадок від батьків. Квартира оформлена на мене, син жодних прав на неї не має, тільки прописка, з’їхав туди після повноліття, здобув вищу освіту, але працює не за фахом.

Працює віддалено, я навіть не знаю, чим він займається, але влаштований офіційно, отримує, наскільки мені відомо, 20-25 тисяч. Але проблема в тому, що він зовсім не вміє розпоряджатися грошима, не вміє накопичувати, витрачає їх на нісенітницю, харчується шкідливою їжею з доставок, купує собі техніку та телефони, хоча в його віці час задуматися про власне житло та сім’ю. Грошей у мене він не просить, але й від своєї користі ніякої.

Ось хочу, щоб він звільнив квартиру, і регулярно допомагав грошима мені. Мені здається, це допоможе йому переглянути свої витрати, коли з’явиться необхідність винаймати житло і допомагати матері. Фінансових проблем у мене немає – це виключно виховний момент, хоча гроші від здачі квартири, що звільнилася, зайвими не будуть.

Але чи правильно це буде? Просто я не знаю, що ще можна зробити в подібній ситуації, щоб син змінився і став серйозніше ставитися до грошей і життя?

Так, можливо, я припустилася помилки у вихованні сина свого часу, але помилки ніколи не пізно виправляти. І поки на думку мені спало такий вихід. З його зарплатою він не зможе дозволити собі житло, а труднощі сприяють розвитку – мотивація зароблятиме більше. Нічого страшного з ним не станеться без цієї квартири, з голоду на вулиці не помре, зможе дозволити собі житло, що знімається, і ще залишиться. Він же доросла людина, а не безпорадне кошеня.

Я, звичайно, рада, що він не просить у мене грошей, але й 50 тисяч – не межа мрій. Серед моїх знайомих, у кого діти такого ж віку, ніхто у 18-ть не відселяв дитину в окрему квартиру, або гуртожиток в іншому місті, або з батьками жили, або самі крутилися. У деяких зараз уже своє житло в іпотеку є – заробили.

Я вважаю, що в такому віці діти повинні допомагати батькам, а не навпаки. Після 18-річчя під час навчання він мешкав виключно на мої гроші, працювати став на 4 курсі. Я досить вклала в нього після повноліття.

На даний момент йому нічого не належить, тільки частка в трикімнатній квартирі, в якій я живу і він жив до 18 років. Після мого відходу все йому дістанеться, але ще рано про це думати. А поки що немає свого житла, нехай поживе на знімному, подумає, як можна обзавестися своїм. Мені здається, це дуже м’який вхід у доросле життя, просто віддавати частину зарплати за житло. А якщо ж він зненавидить матір за квадратні метри, то й мені такий синок задарма не потрібен.