Сім’ї руйнуються з ініціативи жінок? Розповідаю, як чоловік, чому …

Spread the love

Регулярно доводиться чути звинувачення з боку чоловіків на адресу жінок, що саме вони нібито є ініціаторами розлучень та руйнівниками сімей. Як доказ наводиться сумнівна статистика про кількість звернень – нібито, мовляв, саме від жінок надходить найбільша кількість заяв.

Подібний аргумент є нічим іншим як банальною маніпуляцією на формальних підставах. Оскільки жодна статистична служба не має інформації про реальні причини розлучення (іноді навіть суд не має, оскільки причина розлучення юридичного значення не має), то й посилатися на такий факт безглуздо.

Але навіть якщо припустити, що жінки справді найчастіше подають на розлучення, про що це може казати? Про що завгодно. Але майже завжди – не на користь чоловіків.

Найголовніше, про що це говорить, що для жінки зараз жити без чоловіка легше і простіше, ніж з ним. І на місці чоловіка, що поважає себе, варто було б задуматися – це до якого ж дна треба докотитися? І, можливо, не варто голосно кричати про свою непридатність до сім’ї та шлюбу?

Хто винен: той, хто подає або доводив?

Жінки за нашим менталітетом, та й за своєю природою – істоти дуже терплячі. Навіть надто коли справа стосується шлюбно-сімейних відносин.

“Будь господинею, терпи дивацтва чоловіка, не зли його, встигай працювати і бути привабливою, тримайся за нього” – цей набір, здавалося б, цілком розумних постулатів перетворюється на на практиці в кабальну мантру.

Так-так, головне – “чоловічі штани” в будинку. Хоч якісь. А якщо їх носії не п’ють і на роботу ходять, то це вже майже джекпот, треба вчепитися зубами та руками.

Це я говорю при тому, що Я в цілому прихильник міцних шлюбних відносин за принципом «один раз і на все життя». Скептично ставлюся до повторних шлюбів, а вже до «триразових» – поготів . Та й на виховання дітей в умовах неповної сім’ї дивлюся з дуже великим сумнівом, вважаючи його в більшості, що вже має вроджені недоліки для майбутнього нормального сімейного життя.

«Дружин може бути багато, а мама – одна» – дуже бридка фраза!

І я всіляко засуджую шлюби, які за наявності дітей розпадаються через банальну битовуху. Лише з тієї причини, що в них обоє не вміють ні говорити, ні поступатися.

Але природа розлучень з ініціативи жінок дещо інша…

Якщо почитати коментарі, то часто-густо злісні жінки або тікають до того, у кого гаманець товщий або …кхм … довший.

– Бачила, кого обрала – терпи і підлаштовуйся! – А ще такі коментарі можна побачити під кожним постом.

Знаючи досить добре пару адептів подібного вчення в реалі – зазвичай сміюся в голос. Ну 100% – вже кожен таке говорить, без сумніву, майстер передбачення та психологічного аналізу в третьому поколінні. Коли наводжу за приклад блудливу дружину, що гуляє по руках, і натякаю, що з такою логікою і йому терпіти треба – одразу образи та обурення. Це, мовляв, інше.

Чи винна жінка в тому, що подає на розлучення в такому випадку?

Узагальнено робимо висновок, що жінки розлучаються в основному з трьох причин:

Причина 1. Зрадник, пияк, a6юзер

Так, який «б’є – значить любить» або квасить безпробудно, виносячи з дому навіть стільці, мамину пенсію та дитячі гаджети.

Тут варіантів і навіть спроб осуду немає жодного грама. Можна, звичайно, спробувати перевести стрілки на жінку, яка «довела» або повинна намагатися допомогти впоратися з проблемами, але…

Якщо людина ВЖЕ деградувала до такої стадії, що пропиває майно або піднімає руку на близьку людину, то питання стоїть не в порятунку цієї тушки … вибачте – душки, а в порятунку себе і свого життя.

Так, кинути та піти. Якщо дружина дорога – зрозуміє, якщо ні – життя продовжується. Без варіантів.

Чоловіків, які нерідко засуджують таких «ніжних» дружин, я зазвичай питаю – а чи ви готові терпіти зрадницю? Пиячку? Яка буде з’являтися без спідньої білизни в п’яній соплі, загадково посміхаючись на будь-які допити і посилаючи вас на паломництво до міфічної гори К’ху Ям? Чи готові? Ось мовчки та співчуваючи?

Хто каже «так» – ой, та не брешіть. Більшість подібних чоловіків, що дбають, за підозру в зраді поб’є без зазріння совісті.

І так. Я знаю безліч прикладів, коли жінки тривалий час зазнають як мінімум однієї з трьох описаних проблем у заголовку . І найчастіше або через дітей, або в абсолютній залежності від чоловіка.

Так, так буває, що самий кінчений пес може бути прекрасним батьком, а чудик, що регулярно розпкусає руки, може мати прибуткові активи і подібного профіту дружину не отримає в майбутньому.

Але ці винятки лише підтверджують правило: ПРОСТО ТАК не розлучаються. Розлучаються, коли вже зовсім дно і знизу стукати нема кому.

Причина 2. Повна порожнеча у почуттях

За фактом дружинв ніхто й кликати ніяк, разом не жили, випадковий заліт, “весілля, що треба” і все. Пара один одному по факту неприємна.

Тут, на жаль, розлучення все ж таки адекватний вихід – можна притертися, якщо є хоча б дружба. Але навіть її, зазвичай, її там немає. Залишки «тусової дружби» добиває побут і дитина, яка породжує взаємні претензії.

Тому я так категорично проти шлюбів із зальоту, про що вже писав.

Шлюб за зальотом – норма. А маю бути винятком… Розповідаю, чому

Діти повинні з’являтися у сім’ї, а не сім’я має з’являтися через дитину. Це аксіома, на яку плюють «не всі, але лише багато».

Там і зради стоять, з кожного боку. Коли немає почуттів, відповідальності перед партнером і шлюб сприймається як стійло, в яке загнали ціпком, то й ніякої розбірливості немає. Звичайне «туди-сюди».

Розумні люди сядуть, поговорять, обговорять та розійдуться. Так, такі є. Теж писав про них:

А нормальні люди взагалі розлучаються? Виявляється – так! Але нормально!

Нерозумні спершу навколіpблять по саме не-балуй, а потім біжать ділитися-судитися-стягуватися, забезпечуючи хлібом моїх колег за професією.

Причина 3. Проживання у розлученні куди практичніше та легше проживання у шлюбі

Начебто чоловік є. Наче щось заробляє. Начебто батько. Але свої 20-25 тисяч він на 80% проїдає/пропиває сам. З дитиною не допомагає в принципі чи з-під палиці – прийшов з роботи, 10 хвилин «агу-привіт», кубики покатав і “тато відпочиває”, все циц і киш.

До уваги, допомоги, участі – нуль. А здебільшого ще й претензії: їжа, побут, чистота та дозвілля.

“Адже він же чоловік, вона ж – дружина”. Хазяїн у будинку. Мрійник про патріархат.

Огляньтеся довкола – у вас обов’язково є такі товариші в оточенні.

У мене їх також вистачало. Було. Спілкування з ними так само токсичне, як і з аліментниками, які доводять під кожним кущем свою правоту.

У результаті, тупо прикинувши корінь до хрону (рослина така) виходить, що жінка нічого не втрачає від розлучення з таким товаришем.

Навпаки – отримує суцільний плюс!

Витрат-нервів менше, обсяг готування та прання скорочується вдвічі, а може ще й аліменти якісь перепадуть. Які, на відміну від чоловічої зарплати, яка витікає казна-куди, надходять на конкретний рахунок.

Але на них особливо ніхто не сподівається, оскільки наше прекрасне законодавство, як ми пам’ятаємо, захищає права батька, що окремо живе, з куди більшим завзяттям , ніж дитини і постійно з нею проживає і несе відповідальність батька.

І тут, у цій категорії проблем, починається найцікавіше!

Хто ти, мученик!?

На жаль, мало який мужик зізнається, що його “шлюбна цінність” не перевищує 2000-5000 гривень аліментів. А інших вигод, як правило, за таких розлучень для жінки немає.

Так, іноді можна надміру наслухатися розповідей про “віджате майно”, тільки ось віджати більше 50% вкрай складно, та й по суті неможливо. Найчастіше “віджимається” те, що й так належало дружині.

Дружина відібрала машину, квартиру та взагалі все! Як це буває насправді…

Я з такими спілкувався і доводиться спілкуватися регулярно через специфіку діяльності. Та й тут їх пробігає дощовим днем ​​регулярно. Заведуть плач свій – ось, баби такі-сякі, шлюби руйнують! Самі!

Задаєш запитання:

– А ти коли дружині востаннє квіти подарував чи романтичний сніданок зробив?

– Ти чо, у мене ж зарплатня 20 тисяч! У мене ж робота, який сніданок! А, ну а у вихідний я сплю!

– Ну, а по дому допомагав, з дитиною сидів?

– Чо?! Я працюю! Коли мені?! – Хоча серіали дивиться з 20-00 до глибокої ночі, про які постійно розповідає. То подивився. Це подивився. У те пограв. Коли ж йому, правда!

– Ну, а взагалі – разом виходите? Чи порізно?

– Чо?! Коли? Грошей немає! А нарізно моя хотіла вийти я їй ух, кулаком по столу, буду я ще в няньках сидіти з дитиною у свій вихідний!

Хоча сам у п’ятницю лазня, у суботу риболовля – тиждень за тиждень. Де залишає левову частку своїх «левових доходів».

Типу того:

«Я годувальник, утримую сім’ю на 20 тисяч!» – чи сміятися, чи сумувати…

І сидять, плакаються: Я ж НІЧОГО НЕ ЗРОБИВ , за що на розлучення? Така-сяка, розвалила родину! Заради бабок чи заради коханця! А-а-а-а-у-у-у!

Ось саме, що ти нічого не зробив, не робив і не збирався.

Якоїсь миті прийшло розуміння до жінки, що на виході простіше і куди вигідніше 3000 гривень аліментів отримати. І навіть якщо їх не буде, то теж вигідніше та простіше.

Ви запитаєте: А чому ж чоловік не подає на розлучення?

Так, а нафіга йому? Його все влаштовує! “Десь працює”, нічим не напружується, може ще й гуляє наліво. А вдома випрано, приготовлено, ще й округлості дружини у вільному доступі. Ось навіщо йому розлучення?

Ах, от чого! Цим меркантильним лише гроші подавай!

Не в грошах щастя, але, як кажуть, плакати в Мерседесі все ж таки приємніше, ніж у під’їзді або на вулиці.

Замініть «гроші» на «допомогу та підтримку», «виховання дітей» тощо.

Якщо нічого цього немає – навіщо потрібен чоловік? Кохання? Ну, ми люди тут дорослі і давайте начистоту – кохання, коли про тебе витирають ноги і сидять на шиї, швидко зникає.

І якщо «один любить, а другий дозволяє», то згодом все ж таки прийде розуміння приниженого свого стану. Особливо коли в сім’ї хтось і швець, і жнець, а інший «на роботу ходить» і просто їсти, адже не може не їсти.

“Поклоняйся жінці за домашні справи її” – що за абсурд?

Універсального мірила немає, але загальні напрями все ж таки прості. Або хтось із подружжя за фактом утримує іншого, або працюють обидва і за умовно рівних вкладів до бюджету разом тягнуть господарство.

Так, можна враховувати навантаження на роботі тощо, але я вже наводив у приклад, що бачу вкрай ненормальною ситуацію, якщо відсутня з 8 до 20 дружина, яка працює за 20 тисяч, вимагатиме від чоловіка, що заробляє 20-50 тис., брати на себе більшу або рівну частину обов’язків.

Ця наглість, яка допускається лише за взаємною згодою через те, що така робота категорично важлива для дружини – це стартова кар’єрна точка, заняття за покликанням чи покликом серця тощо.

Так! Чоловік при цьому має повне моральне право оголосити, мовляв, якщо йому належить отримувати левову частку домашніх турбот, то він зменшує і свій виробіток на таку ж величину. У цей момент (я так радив робити неодноразово!) жіноча робота одразу втрачала свою «важливість» і розпочинався його величність Діалог. Втім, про це вже писав ( посилання вище ), не повторюватиму.

Але не суть.

Переважна більшість викривачів жінок у меркантильності зовсім не блищить семизначними (та навіть шести!) сумами, залишеними при розлученні. Тому я, на жаль і ах для чийогось его, буду з легким сарказмом і важкою сатирою ставитися до тих, хто «ходить на роботу» за 20 тисяч, яких на «багатого коханця змінювали». Пробачте.

І стверджуватиму, що такий ось «глава сім’ї» проїдає-пропиває 80% свого доходу, за фактом будучи «неліквідним активом».

Я звертаюся до нормальних чоловіків, котрі хоч трохи зрозуміли посил.

Не звинувачуйте жінку у розлученні лише на тій підставі, що на нього подала ВОНА! Цим ВИ ставите на СЕБЕ тавро «неліквіду».

Ви себе цим ображаєте, а якщо пишете не про себе – ображаєте переважну більшість чоловіків, які розірвали шлюб. Останніми словами. І визнаєте, що нічого не вирішували у шлюбі, були собачкою на килимку. Що жінка не була в залежності від вас і в принципі вас не потребувала, ні морально, ні фізично.

Що може бути гірше?

Навіть якщо жінка реально винна, тричі “низькою соціальною відповідальність”, ваша “вона розвалила сім’ю” потоне в десятці описаних вище. І буде ефект ложки меду у кухлі фекалій. Що станеться з медом – самі здогадаєтеся.

І нікому ви протилежного не доведете.

Тому що самодостатній чоловік САМ ухвалює рішення.

Він: кидає, йде, залишає з носом, змушує на розлучення, викидає до мами нікчемну дружину – потрібно наголосити.

А звинувачення жінки у розвалі сім’ї з вами, таким гарненьким, це ганьба на вашу голову насамперед. Цим ви визнаєте, що ВАС, марного та безглуздого, викинули за двері, промінявши на аліменти. Подвійно кумедно, якщо ви їх не платите.

І навіть якщо все не так – скажіть спасибі «товаришам» із прикладів вище.