Чоловік утомився тягнути на собі всю родину. А що б ви йому порадили?
Сьогодні отримали листа від чоловіка, який втомився все тягнути на собі — і сім’ю, і бізнес. Ось що він пише: «Мені 40 років, і я раптово усвідомив, що практично ніколи не жив собі — так, як хотів. Я в 17 років пішов з дому і спочатку просто дуже багато працював, де доведеться, щоб стати на ноги.
Потім, коли справа пішла, обзавівся житлом, одружився. Коли з’ясувалося, що ми зовсім різні люди, — розлучилися, в тому шлюбі в мене народилася донька. Потім я одружився вдруге, у нас народилися ще діти.
Довелося знову багато працювати, щоб забезпечити сім’ю та утримувати ще й доньку від першого шлюбу. На щастя, справи йшли і йдуть непогано, гріх скаржитися. Але в якийсь момент усе начебто просто перестало тішити: ні діти, ні сім’я, ні дохід. Мені здається, що я навіть прокидаюся втомленим.
Раптом зрозумів, що в моєму житті на мене, мої інтереси просто не вистачає ні часу, ні сил.
Та й нікому це ніби й не потрібно, щоб я не працював на всіх, а просто хоч якийсь час робив щось для себе. Дружину взагалі дратує, коли я відпочиваю після роботи за ноутом, вона відразу починає дутися, говорити зі мною зневажливо.
Мабуть, її можна зрозуміти, вона теж працює, та ще й займається дітьми, втомлюється. Але ж і я втомлююсь, до того ж на мені основна відповідальність за забезпечення сім’ї. Її заробіток — це зовсім небагато у нашому загальному бюджеті.
Почитав психологів, зрозумів, що мій стан – швидше за все, результат відмови від себе та своїх інтересів.
Думаю, це справді так. У молодості я цікавився археологією, навіть мріяв вступити до вишу та їздити в експедиції, але не вийшло. Батьки мої не з тих, хто підтримує своїх дітей, і замість того, щоб навчатися після школи, мені довелося працювати та вставати на ноги.
Власне, питання моє таке: що робити в такій ситуації? Витрачати зараз час на здобуття нової професії — немає можливості, та й не та ця професія, щоб заробляти нормально на життя. Але й продовжувати жити так само, не звертаючи уваги на себе — просто нестерпно».
Дорогі читачі, за традицією, я спочатку публікую листа, а потім опублікую свою відповідь на нього. Напишіть, будь ласка, а що б ви порадили його авторові?