Не хочу більше називати свекруху мамою
Відразу після заміжжя (5 років тому) моя свекруха та деяка її рідня говорили мені та чоловікові, що батьків чоловіка треба називати мамою та татом. Це обговорювалося неодноразово і в результаті ми послухали їх. Я зі свекрухою намагалася вибудувати теплі стосунки, називала мамою, робила все, що вона просила зробити для неї та її рідних. Думала, що непогано іноді нам з нею зідзвонюватись, але свекруха кілька моїх дзвінків обірвала.
Десь через рік з чоловіком почалися проблеми, і я по дурості скаржилася свекрусі, і вона жодного разу не підтримала мене, навіть коли я була очевидно права. В одній із таких ситуацій вона висловила мені, що буде добре, якщо ми розлучимося. Висловила, що я змінила її сина на гірший бік: він схуд, став іншою людиною.
Потім я завагітніла та ми забули про все погане. Коли народився онук, вона приїхала за рік тричі (живуть у 100 кілометрах), а на мої фотографії та відео дитини, вона охала і ахала, як нудьгує, як хоче його обійняти, пограти тощо. До речі, свекруха доглядає за літньою матір’ю і ми й не чекали, що вона до нас їздитиме.
І ось настає вересень і ми дізнаємося, що свекруха відвезла свою матір родичам, а сама поїхала за 200 кілометрів до своєї племінниці-хрещениці допомагати із сином першокласником. Мені вона сказала, що їй племінниця, як дочка, і що вона поїхала їм допомагати. Пожила в них вона місяць і повернулася додому і за наступні три місяці до нас так і не приїхала, хоч знає, що її син образився на неї. Ми видалили чат, куди висилали щодня фото онука і тепер образившись на нас, свекруха вважає, що я налаштувала сина проти неї.
Я всі ці п’ять років називала її мамою, але тепер язик ніяк не повертається. Вона і свекр жодного разу не назвали мене донькою, навіть коли народила їм онука (онук, до речі, копія свекрухи). Спілкується вона зі мною лише, коли треба дати завдання, про онука дізнається через чоловіка. Я не знаю, як вчинити: почати називати її на ім’я по батькові або продовжити називати мамою, сподіваючись, що все налагодиться?
З одного боку, добре, що свекруха не дістає дзвінками та моралл., але з іншого боку, вона взагалі мене знати не хоче – це неприємно. Причому до весілля все було чудово та чудові теплі стосунки. Самі наполягали на весіллі – ми побралися, потім просили онуків – у нас з’явилася дитина. А насправді він теж виявився не потрібним. Просили лише фоточки його надіслати, які потім пересилали родичам та знайомим. І на цьому все!
А я щиро й вірила, що він їм цікавий, тим більше єдиний і довгоочікуваний онук, а виявилося, їм цікавіше у месенджер відео від подружок дивитися.
А що чекає в майбутньому, коли вона стане немічною та хворою, мені теж можна буде відхреститися від неї і сказати, що вона мені ніхто? Чи я мушу про неї піклуватися, до лікарні приїжджати, доглядати?