Вигнала маму та вітчима, дізнавшись, що цю квартиру тато заповідав мені
Мені 19 років, я перша дочка мами. Тато помер, коли мені було 7. Коли було 9, мама привела до будинку вітчима, народила від нього сина та дочку. Тоді мама на мене перестала звертати увагу. Вітчим не ображав, в принципі нормальний.
Від тата залишилася квартира, де ми жили. Квартира дуже хороша: п’ять кімнат, 140 квадратних метрів, у центрі міста. Я думала, квартира мамі залишилася, але виявляється, що квартиру тато заповідав мені після досягнення 18-річного віку. Я покопалась у документах, знайшла необхідне, вступила у спадок і за місяць стала повноправним власником цього житла!
Мої бабуся і дідусь (по тату) люди забезпечені, грошима не скривджені, тож мене дуже добре балували все життя. Хоча мама казала мені, що треба з братом та сестрою ділитися, але дідусь сказав, що це саме мені, бабуся підтвердила. Сама мама і вітчим звичайні роботяги. Мене повністю утримували бабуся та дідусь.
Як тільки я зрозуміла, що на квартиру працював тато з його батьками, подумала, що неправильно якось, що мати привела туди лівого чоловіка. Але я якось не наважувалася їх вигнати.
Два дні тому мама і вітчим мені кажуть: “Ти ж доросла – не хочеш попросити у діда собі квартиру якусь?” Тут я й сказала все. Загалом, я їх вигнала. У вітчима всього однокімнатна квартира. Вони казали: “Як ти смієш, я твоя мати, це твої брат і сестра”. Потім мама почала говорити, що я все дитинство неправильно з ними поводилася: ходила у дорогих речах, обідала в ресторанах (я реально тільки зараз розумію, що майже щодня обідала у ресторанах).
Коли вигнала їх, одразу зробила генеральне прибирання, щоби почати життя з чистого аркуша. Запитала бабусі, чому не говорили нічого і не забрали мене від мами, адже квартиру я й так би потім забрала. Вона відповіла, що в дитинстві б не зрозуміла, у підлітковому віці надто б думала про це, зараз уже цілком можу усвідомити дійсність.
Тепер усі родичі мами мене вважають невдячною, а я вважаю таку мою матір: бачте квартира їй подобається чужа. Сусіди сказали, що ця квартира була моєю ще до народження.
Добре, якби мати мене любила і нормально до мене ставилася, то вона в житті нічого мені не дала. Забезпечували мене батьки тата, все кохання дарувала бабуся, у складних ситуаціях допомагав дідусь. Чому я маю ставитись до матері по-іншому?