Живемо з батьками чоловіка, щоби накопичувати на квартиру. Це тихий жах…

Добридень! Що робити? Два роки жили з чоловіком (на той момент хлопцем) у орендованому житлі. Жили дружно, але бідно. Більшість грошей йшла на оренду, відкладати на квартиру або початковий внесок не виходило. Більше того, в орендованій квартирі ми зовсім не відчували себе затишно – не можна ні вихованця завести, ні поміняти інтер’єр.

Батьки чоловіка бачили, що нам нелегко у фінансовому плані, і запропонували жити у їхньому великому будинку, паралельно відкладаючи на іпотеку.

Скажу чесно, я дуже не хотіла цього переїзду, незважаючи на те, що його батьки завжди здавались мені милими та доброзичливими. Але після довгих розмов мені все ж таки довелося погодитися. Все ж таки нам уже майже по 30 років, а свого житла все немає – і з такими темпами буде зовсім не скоро. Я не хочу прирікати своїх майбутніх дітей на життя в орендованому житлі.

І ось ми вже живемо з батьками понад рік. Наші стосунки з чоловіком змінилися до невпізнання… Ми обидва стали більш дратівливими, доводиться жити за правилами “чужої держави”. Мама чоловіка постійно лізе в наші справи – скільки ми вже накопичили, як хтось одягається, які успіхи в роботі, що ми їмо та багато іншого.

На початку було цілком терпимо, якби все тривало не довше за півроку, як ми й планували. Але раптово наш родич дуже захворів – довелося вкласти всі накопичені гроші в його здоров’я.

І ось тепер ми залишилися знову у квартирі батьків чоловіка на невизначений термін. Хочеться розлучення. Але з іншого боку, коли ми жили окремо – все було так добре.

Що робити? Чи бували в такій ситуації?