Як випадковий нічний дзвінок розкрив усі секрети Олени від чоловіка

З деяких пір Юля почала вимикати на ніч телефон. Не те щоб їй постійно хтось докучав і дзвонив, ні, такого не було, але після одного випадку вона вирішила, що сон з вимкненим смартфоном буде як мінімум солодшим і спокійнішим. А як максимум ще й безпечніше для психологічного і, можливо, навіть фізичного здоров’я. Загалом справа була така.

Якось серед ночі Юлю розбудив телефонний дзвінок. У всіх буває нічого незвичайного.

– Олено! – почувся у слухавці  чоловічий голос. – Ти де вештаєшся, твою матір?! Я хочу жерти!

Чи то від несподіванки, чи спросоння Юля не відразу зрозуміла, що вона – не Олена і не придумала нічого кращого, як зло сказати:

– Пельмені собі звари, тормоз! – І натиснула “відбій”.

За хвилину телефон знову задзвонив.

– Олено! Я знайшов дві пачки! Які варити? – пролунав уже знайомий голос.

– Господи, та будь-які! – Крізь сон роздратовано крикнула Юля і знову завалилася спати. Але, мабуть, своїми відповідями вона створила настільки нестандартну ситуацію невідомому чоловікові, що втретє набрав її номер.

– Олено! Якого хрону?! Досить кидати трубку! Де у нас лежить каструля? Ти можеш мені сказати нормально?!

Тут Юля остаточно прокинулася, згадала, що вона – це вона, тобто не Олена, і вирішила припинити це нічне божевілля.

– Чоловіче, вибачте, але я не Олена, ви помилилися номером.

– Олено, ну достить гнати! Просто скажи мені нормально, де у нас лежить каструля, я сам пельмені зварю, якщо ти не хочеш мене годувати.

– Чоловіче, я ще раз вам повторюю, я – не Олена.

– Ага, а звідки ти знаєш про пельмені?

– Та просто так сказала! Усього доброго, я хочу спати.

За хвилину телефон задзвонив у черговий раз.

– Олено!

– Та я не Олена!

– А хто?

– Вова!

– Який ще Вова?

– З Харкова! – Юля почала закипати. – У Олени своєї запитай, тормозе! – З цими словами вона вимкнула телефон і нарешті змогла спокійно заснути.

Вранці, тільки-но ввімкнувши смартфон, на Юлю висипалися повідомлення про двадцять сім пропущених дзвінків.

“Який жах”, – не встигла подумати вона, як телефон вибухнув звуками звичної мелодії. На екрані з’явився номер. Ймовірно, «жах» теж отримав повідомлення про появу абонента в мережі і не гаяв часу, а тут же вирішив зателефонувати. Після деякого роздуму, Юля неохоче відповіла.

– Так, – невпевнено сказала вона.

– Це Олена! Ти хто така, вівця? Ти навіщо розповіла Гені про Вову? – у слухавці пролунав гнівний жіночий голос.

– Якому Гені? Про якого Вову? – не зрозуміла Юля.

– Що ти прикидаєшся?! Вночі сьогодні! Чоловікові моєму – Гені, про Вову, який з Харкова!

Юля розреготалася.

– Ти чому чоловіка не годуєш, Олено? Зварив твій Гена пельмені чи досі голодний сидить?

У телефоні зависла пауза.

– Ти і про пельмені знаєш? – Олена розгубилася. – Машко, ти, чи що?! Розповідай, що в тебе було з моїм Геною?!

Юля вирішила не підставляти невинну Машу і зізналася:

– Я не Маша. І ні вас, ні вашого чоловіка не знаю.

– Таккк??? – недовірливо почулося з телефону. – Тоді звідки ти знаєш про мого Вову та ще й про те, що він живе в Харкові?

– Та не знаю я ні про якого Вову! Я просто ляпнула навмання!

Але Олену було не так просто заспокоїти.

– А звідки у Гени твій номер? – Не вгавала вона.

– Та помилився він! Вам дзвонив, а влучив на мене!

– Він сказав, що йому відповів Вова! Ти була з моїм Вовою в Харкові?!

– Та не була я ні в якому Харкові!

– Значить, він був у тебе?

Юля зрозуміла, що треба закінчувати цю безглузду розмову і без жодних пояснень скинула виклик. Олена, чи Гена, чи, можливо, сам Вова з Харкова ще кілька днів намагалися до неї додзвонитися, але вона спочатку просто не брала слухавку, а потім, коли терпець остаточно закінчився, внесла їхні номери до чорного списку. І з того часу твердо вирішила відключати на ніч телефон, щоб випадково спросоння знову не стати причиною розбрату в чужих стосунках.