Як погана сусідка по кімнаті підбила до сміливого кроку

Зовнішність оманлива. Буває, живеш із людиною, а потім починаєш помічати дива, з якими не можеш змиритися. Розкидані шкарпетки, тотальна неповага чужого часу, неузгоджені вечірки – це все дрібниці. Хоча людина може бути непоганою і цілком приємною, якщо з нею не жити разом. Розповім свою історію того, з ким точно не треба ділити одну квартиру.

У 18 років вступила до інституту. Перші три курси жила з батьками, а згодом вирішила з’їхати. Подивилася ціни, самостійно платити щомісячну квартплату я на той момент фінансово не змогла б. Вирішила шукати сусідку: 5 тисяч гривень навпіл – це цілком прийнятна для мене сума. Дешевші лише зовсім «убиті» квартири.

“Запустила” оголошення про те, що шукаю сусіду. Відповіли напрочуд швидко. Мені написала дівчина (Настя), з фотографій досить приємна, симпатична. Сказала, що переїжджає з іншого міста теж вступати до університету. По спілкуванню вона мені сподобалася. Домовилися про зустріч.

Ми відразу порозумілися і потоваришували. Настя приїхала на два дні, щоб поспілкуватися зі мною та знайти квартиру. У мене та в неї вже було кілька варіантів. Спільними зусиллями обрали один. Домовилися про зустріч із власником, він погодився показати квартиру ввечері того ж дня. Подивилися, все сподобалося, зняли.

Перший місяць все було більш-менш нормально. Бувало, звичайно, що посуд не помиє або брудні шкарпетки не прибере, але я це допускала. Не у всіх батьки такі педанти, як у мене, які не дозволяли вийти з кімнати поки ліжко не буде ідеально заправлене, а пил витертий зі столу.

Але згодом ситуація стала погіршуватись: Настя перестала змивати в унітазі. Взагалі. Я розмовляла із нею з цього приводу, про що вона говорила, що забуває. Чому цілий місяць не забувала, а потім раптом різко в неї відбило пам’ять, мені було незрозуміло.

Вона взагалі перестала прибирати. Мабуть, перший місяць був пробний період найкращої версії Насті. Далі я отримала брудну білизну, що валялися по всій квартирі. Нічні розмови на гучний зв’язок або серіали після 12 ночі без навушників. Постійні крихти і якийсь бруд на підлозі.

Загалом і в цілому без сорому можу назвати її тотальною бруднулею. Мені доводилося за нею постійно все прибирати. Але поки що терпіла. Минуло вже півроку нашого співжиття. Почала звикати. Ну не прибирає і не прибирає, я заберу. Бувають сусідки і гірші.

Раптом (я якось прогавила момент, коли це почалося) до нас почали приходити досить часто різні хлопці, чоловіки. Зачинялися з Настею у кімнаті. Я ніби розуміла, чим вони там займаються, але виду не подавала. Мені було все це гидко, надто «брудно»…

Якось милася в душі (замок на дверях у ванну був давно зламаний) і до мене увірвався якийсь мужик. Я тоді дуже злякалася. Плюс непрохані (мною) гості вранці сиділи на кухні, чим теж заважали. Я, наприклад, не можу вийти в халаті і в чому мені зручно туди, де є незнайомі люди. Доводилося чекати, поки вони підуть.

Просила не водити хлопців або хоча б робити це один раз на тиждень обумовлений день, на що отримала відповідь: «Я теж тут живу і сама вирішую, кого наводити, а кого ні». Моєму терпінню прийшов кінець. Вирішила з’їжджати.

Я сказала про своє рішення Насті, тому що платили за квартиру разом. Дала місяць, щоб вона знайшла собі нову сусідку або вирішила, куди переїхати. Я поки що теж почала дивитися собі орендовану квартиру. Ціни у тому районі, де ми жили, зросли. Навіть одинички вже коштували пристойних грошей.

“Поскаржилася” батькам, що хочу переїхати, а не можи знайти куди. Справжню причину переїзду, звісно, ​​не сказала. Пояснила тим, що набридла ситуація, хочу чогось нового. Спершу батьки покликали переїхати назад до них. Я такого варіанта навіть не розглядала. Потім батько запропонував мені купити свою квартиру: платити приблизно стільки ж.

Я спочатку не сприйняла всерйоз цю думку: залазити в іпотечну історію не хотілося, хоча у 21 рік стати володаркою своєї квартири було круто.

Тиждень дивилася орендовані квартири, але не знайшли жодного варіанту: або висока ціна, або крихітна кімнатка. Я почала реально розглядати можливість купити свою квартиру. На той момент вже була офіційно працевлаштована, біла з.п. 15000 гривень. Вирішила написати в базу новобудов з проханням розповісти, які ЖК зараз є недалеко від університету.

Наступного дня мені надіслали варіанти квартир у новобудові поряд. Ціна була дуже хороша, при цьому будинок уже зданий, можна було одразу переїжджати. Звичайно, був і мінус для мене в покупці своєї квартири: там немає нічого, крім голих стін. Прийдеться все робити самостійно.

Батьки мене підтримали та сказали, що допоможуть. Щомісячна плата за іпотекою була 15000 грн. (Порахувала онлайн на сайті). Написала до бази новобудов, що хочу на екскурсію. Мені швидко відповіли. Були сумніви, чи схвалять мені іпотеку, оскільки не було кредитної історії. Але один банк дав добро. У результаті вже за тиждень я купила студію. Свою!

Зараз сиджу в квартирі, дивлюся на голі стіни та не можу зрозуміти своїх почуттів. Виразно рада покупці, але в той же час мені страшно. Потрібно робити ремонт, все купувати. І ще не звикла до тиші. Я повністю сама собі надана і це дивно. Звикаю до нового життя! До речі, з Настею я спілкуюся. Вона тепер живе у нашій квартирі зі своїм молодим чоловіком. Сподіваюся, він уміє прбирати, якщо ні – у них проблеми.