У нас зразкова сім’я. Але я зраджую чоловіку

Мене звуть Ангеліна, Мені 34 роки. У мене проблеми в особистому житті. Почну по порядку.

У дитинстві я була дуже позитивною та слухняною. Жодних проблем батькам я не доставляла. І одночасно десь із 14 років я мріяла знайти кохання. Мені завжди подобалися різні романтичні комедії про стосунки чоловіків та жінок, особливо різдвяні історії. Я багато читала та мріяла.

Коли майже всі мої подружки вже мали досвід з хлопчиками, я все ще була безневинною, бо мала сором’язливість. Ось така суперечність призвела до того, що вперше спала з хлопцем, якого не любила. Ми зустрілися 3 тижні, а потім розлучилися з моєї ініціативи. Довго переживала та плакала.

Потім зустріла іншого чоловіка. Він був старший за мене і одружений. У нас майже півроку були лише платонічні відносини, а потім ми стали близькими. І мені це зовсім не сподобалось. Може, тому що він був старшим і мав зайву вагу. Але мене він не зміг розкрити як жінку.

І ось я зустріла свого майбутнього чоловіка. Він підкорив мене своїми залицяннями. Був дуже галантним, дарував квіти, м’які іграшки, ми багато гуляли парком, вулицями. Не можу сказати, що я закохалася в цю людину відразу, але мені він сподобався саме своєю надійністю та силою. Десь можна навіть сказати, що я вийшла заміж із розрахунку.

Проте потім, особливо після народження сина, я щиро полюбила чоловіка. За його турботу та терплячість. Не було жодного дня, щоб я не дякувала йому за те, що він у мене є. Не знаю, як би я впоралася з вагітністю та важкими пологами без нього.

У той період ще мій батько мав інсульт. Доводилося розриватися між дитиною та батьками – хотілося якось допомогти. Коханий дуже допоміг батькам – влаштував мого тата у програму з реабілітації та щодня сам возив батька до клініки протягом 8 місяців. Дякувати Богу, вдалося подолати майже всі наслідки інсульту.

Коли дивлюся на чоловіка, то одразу заспокоююсь, розумію, що ми разом упораємося з усіма труднощами.

Нині син уже підріс і життя налагодилося зовсім. Можу сказати, що наша родина майже зразкова. Ми проводимо вихідні разом, багато гуляємо, збираємо гербарії. Взимку любимо кататися на ковзанах всією родиною. Розуміємо одне одного із півслова. Нам подобаються однакові фільми. Але є одна проблема, яка все псує: у нас у ліжку не так добре.

На цьому ґрунті я стала зраджувати чоловікові.

Сама не знаю, як все це вийшло: познайомилася в Інтернеті з чоловіком. Ми багато листувалися. Я йому дуже сподобалася зовні – закидав сердечками і компліментами. Зрештою я погодилася на зустріч.

Зустрілися ми після роботи у їдальні. Трохи побалакали. І я майже відразу відчула, що в мені заворушилося щось глибоко жіноче, пригнічене. Потім наші листування набули вже більш особистого, навіть відвертого характеру. Закінчилося все це зустріччю у готелі.

І ось після цього все в мені перекинулося. Я вперше таке відчувала. І ні з ким іншим я не мав таких яскравих емоцій.

Я розумію, що не можемо бути разом, він теж каже, що одружуватися не хоче. Але не можу нічого з собою вдіяти – мене тягне до нього. А може, це і є справжнє кохання?

Зараз ми зустрічаємось десь 2-3 рази на місяць. І потім щоразу мене дуже мучить совість. Я обіцяю собі, що це востаннє. Навіть писала прощальні листи для нього. Але потім минає час і я не можу встояти, коли він мені напише, що нудьгує. Жахливо мучуся, на всіх дратуюся.

Мені страшно втратити чоловіка, зруйнувати сім’ю, але й щасливій дуже хочеться побути! Після того, як у моєму житті з’явився новий чоловік, я почала почуватися значно краще: літаю як на крилах, завжди в хорошому настрої. Навіть на роботі помітили, що я змінилася на краще, покращала.

Я зовсім заплуталась. З одного боку, я розумію, що жити потрібно повноцінним життям, не забувати про себе, бути егоїсткою, як Ви писали у своїх статтях, а з іншого боку, не хочеться втрачати стабільність, яка зараз є.

Що зі мною? Я дуже погана? Що мені робити?