Бабуся, за допомогу по господарству, обіцяла онукам заповісти квартиру, але …

Історія піде про двох братів: Сергія та Михайла, які вчаться в університеті і досі живуть з батьками.

З дитинства брати все роблять разом, але з різницею в один рік: навчаються в одній школі, ходять в однакові секції і навіть вступили до одного і того ж університету. Сім’я у них чудова та дружна, всі один одному допомагають.

Єдине, ні з ким із родичів з боку батька їхня родина не спілкується. А трапилося це через те, що кілька років тому після смерті дідуся, їхня бабуся посварилася з усіма рідними для себе людьми, а саме: зі своїм сином (батьком братів) та дочкою (тіткою братів). З їхніми сім’ями бабуся також припинила спілкування.

Так, колись велика сім’я жила кілька років, повністю ігноруючи всіх родичів. Ця ситуація могла продовжуватися ще дуже довгий час, але одного дня Сергієві надійшов дзвінок від бабусі, в якому вона попросила його зайти до неї в гості для серйозної розмови.

Сергій прохання виконав, і вже наступного дня пив чай ​​за столом разом зі своєю бабусею, слухаючи її історію. Того вечора бабуся кілька разів вибачилася перед Сергієм, сказала, що дуже сумує за онуками і хоче все виправити. У всьому вона звинуватила батька братів, сказавши, що саме через нього у них пройшов розлад у сім’ї.

Ближче до кінця вечора вона ще раз вибачаючись сказала, що вік у неї вже не молодий, останнім часом вона дуже багато хворіє і їй важко прибирати в квартирі, ходити магазинами, а також всіляко себе забезпечувати. Крім того, вона має трикімнатну квартиру, яку вона не хотіла б ділити між своїми дітьми.

Того вечора вона зробила Сергію дуже привабливу пропозицію:

«Я оформляю на тебе заповіт, а натомість ти періодично допомагаєш мені із прибиранням квартири, походами до магазину та виконанням усіляких побутових справ».

Сергій погодився на цю пропозицію за умови, що й Михайло в цьому братиме участь, адже вони від народження разом і ніколи один від одного нічого не приховували. Бабуся погодилася.

Вже вдома Сергій повідомили всі батькам, а також своєму рідному брату Михайлу. Батько сімейства був вкрай здивований такою пропозицією матері. Він попередив синів, що від бабусі нічого хорошого чекати слід і попросив бути максимально обережними під час спілкування з нею. Також він попросив заздалегідь вирішити юридично це питання, щоб потім ніяких проблем не виникало, адже прямими спадкоємцями є він і його сестра.

Вже за кілька днів брати стали періодично відвідувати бабусю. Із злої бабусі вона перетворилася на гарну бабусю. Готувала їм вечерю, пекла пироги та напувала чаєм. Все йшло своєю чергою. Через кілька місяців бабуся навіть показала свій заповіт, який разом із онуками віднесла нотаріусу.

Бабуся мінялася на очах, згодом хлопчики помітили, що вона навіть помирилася зі своєю дочкою (їхньою тіткою). Проте з батьком вона все ще категорично відмовлялася розмовляти, і щоразу сердилась, коли онуки намагалися завести про нього розмову.

Так тривало кілька років, поки з бабусею не сталося нещастя. Вона дуже захворіла, не могла ходити і практично не розмовляла. Оскільки на той момент брати тільки закінчували університет, і поки що не працювали, вони вирішили, що доглядатимуть бабусю по черзі, залишаючись після навчання у неї, змінюючись щодня.

На жаль, через кілька місяців бабуся померла.

За цей час брати справді з нею порозумілися і дуже переживали її смерть, при цьому не забувши яких зусиль їм коштувало доглядати її останні кілька років її життя. Адже людина вона справді була дуже вимогливою.

Далі батько відкрив у нотаріуса спадкову справу і сім’я виявила, що бабуся мала заповіт. Проте заповіт було написано не так на онуків, але на свою дочку (їх тітку). Як виявилося, бабуся змінила заповіт за кілька місяців після написання першого. Так, протягом місяця онуки зазнали вже другого серйозного потрясіння. Їхній батько лише трохи посміхнувся, сказавши про те, що неодноразово попереджав синів бути уважнішими і не вірити пустим словам своєї матері.

Від нотаріуса брати довідалися, що скасувати чи змінити заповіт через суд практично неможливо.