Вийшла заміж за нелюбого і знайшла свою справжню долю

Маргариті уже був далеко за тридцять, а заміж вона так і не вийшла. Її мама вважала це за катастрофу, адже сама вона рано вискочила за батька Рити і народила дочку в дев’ятнадцять років. На жаль, зі своїм законним чоловіком прожила вона недовго, а дівчинку допомагав ростити співмешканець, з яким вона не була розписана. А потім і він зник у невідомому напрямку, залишивши, щоправда, трохи грошей на навчання колишньої падчерки.

Рита з дитинства тяглася до наук, тому легко надійшла на бюджет. І до свого 38-річчя, мала два дипломи про вищу освіту і знала три мови: англійську, італійську та португальську.

А також зробила кар’єру, посівши місце начальника відділу у великій міжнародній компанії. Тому своїм життям була цілком задоволена. Вона відвідувала всі модні виставки, ходила в оперу і на балет, мала подруги та посиденьки біля багаття на березі річки, де в них з мамою була дача. Любила мандрувати, встигла подивитися багато країн.

Я б сказала так: “не життя, а малина”.

Але іноді Маргарита плакала ночами, бо їй не вистачало кохання, чоловічої уваги та ласки. Їй, як і всім жінкам, дуже хотілося зустріти свою другу половинку, народити дітей, здобути жіноче щастя. Мама чула, спала вона чуйно, але до певного часу мовчала, не лізла в життя доньки, вважаючи її дорослою та самостійною.

Але роки минали, і нічого не змінювалося!

А за Ритою ось уже третій рік доглядав добрий молодик, таким вважало його все оточення дівчини. Він працював головним юристом у тій же компанії, де й Рита.

Іноді він дарував їй квіти, а у свята шоколадні букети, пробував подавати золоті прикраси, але дівчина відмовлялася. Їй подобався Віктор, але вона не любила його, її серце мовчало. Тому й не хотіла бути зобов’язаною за дорогі подарунки.

Мама часто тепер вела розмови про те, що доньці уважніше слід придивитися до свого відданого шанувальника. Подруги теж наполягали на цьому, адже настав той самий час, коли треба встигнути застрибнути в останній вагон. Скоро вже неодружених чоловіків не виявиться, і їй доведеться задовольнятися недоїдками зі столу заміжніх жінок, ділячи з ними їхніх чоловіків.

А що, проти природи не попреш? Для здоров’я потрібна “гормональна терапія”.

Та Маргарита й сама вже розуміла це, поки що чоловіків для здоров’я вона час від часу виловлювала вечорами в барі. Але це були випадкові зустрічі, а якщо й романи, то недовгі. Самі розумієте, який там контингент! І її від цього вже нудило!

Втім, і від думки вийти заміж за нелюбого теж нудило.

Якось її мамі стало погано, і її відвезли до лікарні. Віктор дізнався про це і завжди був поряд. Він допомагав із ліками, вибив для жінки чудову палату, сам спілкувався з лікарями. З величезними букетами троянд з’явився на виписку, відвіз маму з дочкою додому, а за чаєм запропонував Риті руку та серце. Тут вона вже не змогла відмовити!

Весілля було пишним і веселим, всі раділи, як тільки наречена сумувала. Вона весь час повторювала про себе: “стерпиться-злюбиться”. Але в її душі “дряпалися кішки”.

Чоловік спочатку обсипав молоду дружину квітами та подарунками, організовував для неї романтичні вечори, але бачивши смуток у її очах, поступово почав злитися.

І в їхній родині почалися сварки та скандали!

-Чого тобі ще не вистачає? – кричав він скривджено, – хочеш, раковину з великою перлиною, хочеш соболине манто, який автомобіль хочеш?

-Хіба в цьому щастя? – з тугою відповіла вона.

-Звичайно, не в цьому, – все більше заводився він, – я хотів дружину веселу, ніжну та пристрасну, а отримав справжню брилу з льоду.

– Але ти відчував, що я не люблю тебе! Знав? Навіщо ж тоді одружився зі мною!

У відповідь Рита отримала дзвінку ляпас. Вона зібрала речі і повернулася до матері, але чоловік так щиро її вмовляв повернутися, обіцяв, що більше не повториться, що вона вибачила його. Адже Віктор мав рацію, вона надто вже холодна до нього!

Більше чоловік не піднімав руку на свою дружину, але почав ревнувати її та контролювати кожен її крок. Тепер вона не могла сама ходити в гості, наодинці спілкуватися зі своїми подругами, навіть до її мами вони ходили разом, за розкладом.

Маргариті стало душно з ним, просто нестерпно. Вона попросила розлучення, але чоловік не погодився, а почав загрожувати, що не дасть їй життя без нього. Тоді вона вирішила спровокувати, щоб він ще раз підняв на неї руку, та підключити гарного адвоката у сімейних справах. Але Віктор робив їй боляче своїми словами та вчинками, а кулаками не розмахував.

Тоді вона розповіла всі мамі, і та сховала її на якийсь час в іншому місті, біля своєї колишньої однокласниці. З роботи Маргарита звільнилася, а на новому місці влаштувалася перекладачем неофіційно.

Нарешті, найнятий нею адвокат, розлучився.

І Рита почала думати, як їй жити далі.

Віктор вистежив її одного разу, пішов за мамою, їхав у сусідньому вагоні поїзда. Він стояв навколішки, випрошуючи прощення і благаючи її повернутися. Марго зрозуміла, що життя їй у цій країні не буде.

Коли Віктор поїхав, вона зайшла на сайт знайомств із іноземцями та створила свою анкету.

Листи не змусили на себе довго чекати, але серед охочих познайомитися, багато було чоловіків у сивому віці. Серед інших вона бачила аферистів чи любителів легкої наживи. Дуже багато чоловіків писали з Туреччини, але в цю країну вона не хотіла, якщо вже й їхати, то подалі.

Минув місяць, за цей час Віктор приїжджав до неї ще двічі. Підловлював біля під’їзду з квітами, намагався дарувати подарунки, навіть пускав сльозу. Але Рита розуміла, що все це награно, варто їй дати йому другий шанс, все буде так само.

Вона вже подумувала про переїзд до столиці, можливо там їй вдасться замістити свої сліди, як раптом їй прийшов лист із Бразилії від симпатичного молодого чоловіка.

Антоніо був ровесником Маргарити, хлопець не був одружений, дітей теж не мав. Говорив він рідною, португальською мовою, але також, як і вона, знав англійську та іспанську. Він жив у будинку батьків, а разом з ними ще наймолодша сестра. Дві старші вже були одружені і проживали окремо, але в тому ж красивому місті на березі океану.

Маргариту зрозуміло до молодої людини, їй здався романтичним образ кучерявого розпатланого хлопця з легкою, брутальною щетиною та світло-карими очима. І між ними почалося спілкування. Антоніо не одружився, бо завжди хотів дружину з України, але ті романи, які в нього зав’язувалися з туристками, нічим не скінчилися. І ось, нарешті, він зустрів жінку своєї мрії!

Маргарита не дуже й повірила у почуття іноземця, що спалахнули до неї, в його слова та обіцянки, але вирішила поїхати до нього, на його запрошення. Вона подумала, що якщо нічого не вийде, то хоча б проведе кілька щасливих днів у прекрасній країні, що здалася їй, казковою.

Але дні перетворилися на місяці, хлопець виявився серйозно налаштованим. І запропонував Риті вийти за нього. І весілля відбулося!

Тепер у Антоніо та Маргарити вже двоє дітей, мама нареченої теж перебралася ближче до онуків.

І Рита щаслива, що вперше послухалася її і вийшла заміж за нелюбимого. Інакше вона б ніколи не зустріла свого Антоніо!