Приховувати чи не приховувати коханця від чоловіка, який старіє? Він просив чесно розповісти йому, якщо в мене з’явиться чоловік
Живу 19 років у законному шлюбі. Чоловік на 20 років старший за мене, але на прожиті роки не скаржуся. У студентські часи він дуже мені допоміг, можна сказати, врятував від “падіння в прірву”, за що я дуже вдячна йому. Незважаючи на велику різницю у віці, в усьому він мене цілком влаштовував.
Навіть у думках інших чоловіків раніше ніколи не було, хоча пропозицій сходити кудись було достатньо. Чоловічою увагою ніколи не була обділена. До близькості маю підвищений інтерес, хоча трохи соромно зізнаватись, але чесно. Чоловік міг повністю у цьому питанні задовольняти мої вимоги.
Зараз мені 39 років, чоловікові 59. Приблизно три роки тому в нього почали з’являтися проблеми. Перебрали масу клінік та лікарів, гроші дозволяли. Все марно. Ситуація погіршувалась і погіршувалась. Хвороба чоловіка спричинена травмою хребта, множинне пошкодження нервових закінчень. І ще додалася невпевненість у своїх силах. Якось чоловік переживав чергову невдачу і ніби жартома сказав: «Напевно, заведеш собі коханця» … Посміялися разом.
Через якийсь час знову вийшло так, що все зірвалося у найцікавіший момент. Я була роздратована цією ситуацією і тут уже сама вголос сказала: “Напевно, мені правда хтось інший для цього потрібен”. Відповідь чоловіка мене здивувала. Сказав, що ще на початку наших стосунків боявся, що це колись станеться. Потім додав, що якщо у мене з’явиться чоловік, то негативні стосунки з його боку виключені. Цього можу не боятися. Я жартувала у відповідь на його слова.
Чоловік у мене, звісно, з’явився. Півроку вже приховую це від чоловіка, викроюю час, коли зможу, приходжу додому, як школярка нашкодила. Після цих таємних зустрічей довго не можу розслабитися, вся у напрузі. У того чоловіка я не закохана і не планую закохуватися, розрив стосунків із чоловіком мені не цікавий. Але іншого виходу, окрім зустрічей на стороні – немає.
Якщо провести аналогію з тим, що зараз відбувається в наших відносинах з чоловіком, то виходить, що голодна людина (в даному випадку це я зі своєю незадоволеністю) має забитий продуктами холодильник, а поряд з ним людина (в даному випадку це мій чоловік), який через якісь обставини не може вживати їжу. Деякий час голодна людина буде солідарною з іншою, яка не може їсти, але недовго. Незабаром ця людина стане для голодного ненависною, солідарність зміниться агресією, яка посилюватиметься з кожним днем. А щоб не допустити проявів агресії та ненависті, доводиться шукати інший спосіб вгамувати почуття голоду, і цей спосіб обов’язково знайдеться.
Отак я міркувала, тому мій вибір залишився за лю*овником, щоб не зруйнувати шлюб. Минув час, чоловік запитує, коли я скажу про своє рішення щодо його слів про іншого чоловіка. Сказав, що хотів би дізнатись від мене про його існування, а не від когось стороннього. Підозрюю, що він здогадується, але мовчить. Найважливіше для мене – це зрозуміти, чому він хоче, щоб я погодилася з його пропозицією.
Коли він говорив про чоловіка, це виглядало не як жарт. Я мала 19 років, щоб навчитися розуміти без слів. Моя основна робота – тренер з плавання. Спочатку чоловіка це сильно напружувало, його ревнощі іноді били через край. А тепер сам пропонує завести комірника? Весь мозок собі зламала – розповісти і перестати боятися чи продовжувати приховувати, доки сам не зрозуміє? Склалася неоднозначна ситуація, дуже потрібна порада.