Чоловіка начебто підмінили. Що робити?

Не чує нічого, всі питання можна спокійно вирішувати, ми так і робили двадцять років… Руками махає, кричить, наче «озвірину» прийняв. Мені кричить, що я шкоду синові завдаю! У мене відчуття, що чоловіка мені півроку тому підмінили.

Ми з чоловіком вже більше двадцяти років разом, наш шлюб довгий час був цілком комфортним. Усвідомлюю, що багато в чому це завдяки м’якому і поступливому характеру чоловіка. Для нього дуже мала кількість речей має важливе значення. Тому саме собою виходило, що останнє слово часто залишалося за мною без конфліктів і напружень. Але останні півроку ми лаємося так, як ніколи у житті.

Наш син закінчив торік інститут. Він завжди був замкнутою дитиною, у школі навчався середньо, у старших класах найняли репетиторів, вступив до вишу у нашому місті, не до найпрестижнішого, але на спеціальність пов’язану з кібербезпекою. У вузі навчався не блискуче, але диплом отримав.

Друзями за час навчання теж якось особливо не обзавівся, є приятель ще зі школи з ним іноді спілкується. В основному весь час вдома щось робить з комп’ютером. Після першого курсу кудись хотів на підробіток влаштуватися, я тоді не дозволила, розуміючи, що вчитися одночасно і працювати не зможе.

Зараз проблема в тому, що син не працює: спочатку треба було прийти відпочити після навчання та захисту, роботи в нашому місті не дуже багато, так відразу хорошої не знайти. Але чоловік, як із ланцюга зірвався, щодня у нас починається з суперечок чи скандалу.

Я спочатку намагалася чоловіка зрозуміти, що все вирішиться свого часу, син визначиться і знайде роботу. Чоловік почав від нього вимагати щоденних дій про працевлаштування, аж до дрібниць: куди подзвонив, скільки відправив резюме.

Син намагається «проспати» відхід батька на роботу, але той уривається до кімнати, витягає з ліжка. Руками махає, кричить, ніби «озвірину» прийняв. Мені кричить, що я шкоду синові завдаю! У мене відчуття, що чоловіка мені півроку тому підмінили. Не чує нічого, всі питання можна спокійно вирішувати, ми так і робили двадцять років … Як його втихомирити? Вже думки про розлучення почали в голові роїтися.