«Свекруха дістала проханнями, щодня забирає мого чоловіка». Як поводитися з набридливою свекрухою?

Spread the love

Що робити, якщо свекруха щодня влазить зі своїми проханнями у ваше життя? Як зберегти нормальні відносини з нею? Ці питання цікавлять Єлизавету. Жінка вважає, що свекруха вже дістала всіх своїми проханнями.

«Коли я вийшла заміж. То була впевнена, що маю адекватну свекруху. Чоловік мене відразу познайомив зі своєю мамою, і ми швидко порозумілися. Не можу сказати, що я була з нею дуже близька, але стосунки були добрими. Але як тільки ми зіграли весілля, свекруху наче підмінили. Вона щодня завалює нас якимось проханнями. Іноді мені здається, що мій чоловік не на мені одружений, а на мамі.

«Привези мені хліб, сир, сметану…» Ви скажете, що це нормальне прохання батьків. Але коли вона стає системою, то напружуються усі. Свекруха вважає, що ми маємо їй щотижня купувати продукти. Купуємо ми їй усе на свої гроші. Спочатку я навіть про це і не замислювалася. Але потім зрозуміла, що вона виявляє надмірну нав’язливість.

Начебто спеціально дзвонить нам, щоб чоловік мій (син її) стрімголов мчав до неї з пакетом продуктів. Але ж вона й сама може сходити в магазин, зі здоров’ям у неї все гаразд, немає жодних проблем. Чоловік, якщо чесно теж уже почав напружувати цю нав’язливість, але мамі своїй відмовити він не може. Навіть не знаю, як бути у такій ситуації.

Якщо чоловіка немає вдома, то вона мене по магазинах ганяє. Ще й не завжди задоволена моїм вибором. Але як їй відмовити, я навіть не знаю, та й чоловік, напевно, образиться.

«Нехай Паша прийде та допоможе мені». Ось цю фразу ми чуємо щодня. Варто тільки чоловікові прийти з роботи, його мама тут, телефонує нам і вимагає допомоги. То лампочку треба вкрутити, то трубу прорвало, то холодильник не морозить. І щодня виникає якась причина, щоби мій чоловік до неї зірвався і їхав.

Так, я все розумію, вона його мати і хоче побачити сина. Але він приходить увечері з роботи, хоче просто відпочити, прийняти душ, провести час зі мною. А виходить, що зривається до матері та пропадає там кілька годин. Таке почуття, що вона не може його відпустити. Ми й так приділяємо їй багато уваги, кожних вихідних у гості приходимо. Чоловік не може сказати мамі «Ні», ну а я щось мовчу, хоча ситуація вже всіх дістала. Бувають такі ситуації, коли Паша нічим не може допомогти, і треба викликати працівників, але ні, насамперед свекруха завжди дзвонить синові і чекає його.

Як би це дивно не звучало, але свекруха зовсім не хоче проводити час із онуком. Нашому синові 5 років, він ходить до дитячого садка. Але іноді бувають такі ситуації у вихідні дні, коли нам із чоловіком треба виїхати у справах. Свекруха нам одразу сказала, що з онуком не залишатиметься. Вона боїться, що не зможе за ним устежити, бо він надто активний.

Начебто вагомий аргумент – бабуся переживає за онука, але як мені здається, що вона просто не хоче нам допомагати. У неї позиція така – народили дитину, займайтеся з нею самі. Так, я згодна з цим, але ситуації бувають різні. Все-таки ми будь-якої миті виконуємо її прохання, а нам допомогти вона не хоче.

Один раз на тиждень свекруха їде на ринок, і щоразу вона мене кличе із собою. Вона просить, щоб я її супроводжувала, а то мало що може статися. Спочатку я з нею їздила, але потім мені це набридло. Щоразу свекруха навантажує мене пакетами, а я як верблюд все це тягну. У неї бачите сил немає в руках, а мені можна тягти на собі тяжкості з хворою спиною?

Пробували їздити всі разом – я, чоловік та свекруха. Так вона нам мізки так виносить, що неможливо поряд перебувати. То ціни високі, то знайти вона не може, що потрібно. Вона завжди всім незадоволена. Після таких поїздок у нас часто відбуваються сварки з чоловіком, тому що весь цей негатив збирається всередині. Востаннє я вже їй відмовляти почала. А чоловік переживає – як мама одна на ринок поїде.

«Запросіть мене на свята». Свекруха вважає, що на всі свята ми маємо запрошувати її до себе додому. З чого це раптом? Іноді нам хочеться провести час із чоловіком чи запросити в гості друзів. Але свекруха вважає, що будь-яке свято слід відзначати у сімейному колі. Якось вона навіть заявилася без запрошення, щоби сина привітати, а ми в цей момент ще в ліжку лежали, і нікого в гості не чекали. Ось як на таке реагувати?

Я не розумію, як поводитися з такою свекрухою? Зробиш їй зауваження, то вона образиться. Не виконаєш прохання – теж образиться. Чоловік не хоче псувати стосунки з мамою, а я не хочу бути тим самим яблуком розбрату. Я розумію, що в неї й вікові зміни вже є в голові, але не зважати на таку поведінку неможливо».

А що б ви порадили Єлизаветі? Як у вас складалися стосунки зі свекрухою? Поділіться своєю думкою у коментарях.