Одружився з молодою, вклався в неї, а вона його хоче кинути на старості років

“Чоловік у віці 40 років одружується з дівчиною 20 років. Він у цей час успішний і активний, вона молода і красива. Пристрасть між ними горить. Заробляє гроші.

Проходить 20 років Дитині вже 15 років Чоловікові 60, їй 40. Він вирішує для себе, що гроші не головне, головне – це діти, та й взагалі він досить вклався в сім’ю і в дружину матеріально і тепер черга дружини відновити рівновага і забезпечувати їх. Дружина вже успішна в кар’єрі і дійсно заробляє гроші, але потяг у неї зникає… Поступово він починає викликати огиду і вона замислюється над розлученням…

Що скажете? Хто з них негідник?

У мене перша реакція була, що якось не справедливо до чоловіка. Але розібравшись у питанні, ясним стає інше.

❗Важливим моментом у цій парі, що відповідає за потяг, є внесок у відносини пари спочатку і те, як він змінився наприкінці.

Вклад оцінюється на основі наступних цінностей, що приносяться до відносин, причому їх значимість оцінюється рівно в тій послідовності, в якій вона представлена ​​нижче:

1. Молодість.

2. Репродуктивне здоров’я.

3. Фізичне здоров’я.

4. Походження (з якої сім’ї)

5. Власне соц. становище.

6. Гроші та власне матеріальне становище:

1. Вміння самостійно заробляти гроші.

2. Спадщина.

7. Інтелект.

8. Збіг духовних цінностей.

Також переїзд за партнером до іншого міста теж є вкладом у пару з боку того, хто переїхав.

Отже, що ми тут отримуємо в нашій парі.

Спочатку головна цінність дружини – молодість, репродуктивне і фізичне здоров’я компенсувалися репродуктивною функцією, що все ще зберігається, фізичним здоров’ям, але при цьому соціальним становищем і вмінням заробляти гроші чоловіка. Що відбувається зараз – вона, як і раніше, репродуктивна і має фізичне здоров’я, але вже набула власного соціального статусу, уміння заробляти. Чоловік у свою чергу практично втратив усе, йому більше нема чим компенсувати її нинішній внесок, щоб чіпляти її.

І все одно начебто хочеться звинуватити її в невдячності, але вона віддала йому найцінніше, що в неї було – молодість! Він же спочатку не вибрав ровесницю, а міг би! І до неї в нього явно були стосунки також із молодими жінками. Молодість – це те, що повернути неможливо! А зараз він цей факт знецінює і вважає, що вона йому залишилася винна. Також він знецінює важливість заробітку в житті, але при цьому вимагає від нього забезпечувати його! Продовжуючи цим знецінювати її внесок у відносини.

Власне вихід із цієї ситуації для сім’ї – це те, що він повинен якось компенсувати її внесок, тобто він повинен мати дуже вагомий соц. статусом, грошима та інтелектом і після закриття цих потреб у парі повинні бути присутні ще й спільні духовні цінності.

Як не дивно це звучить, але всі ці фактори допомагають зберігати не просто формальні стосунки у шлюбі, а головне – пристрасть.