Нахабна свекруха вимагає віддати їй квартиру
Я зараз живу вдвох із донькою, мій чоловік помер. Бездітні родичі батька мого чоловіка (свекра) відписали чоловікові кілька квартир, а саме – чотири. Це було ще до знайомства зі мною. Мій чоловік був не однією дитиною в сім’ї. Свекруха має ще дочку від першого шлюбу (старша сестра мого покійного чоловіка).
Заміж сестра вийшла невдало, її чоловік без роботи, грошей особливо немає. Коли чоловік був живий, всіляко намагався покращити становище в сім’ї сестри: розмовляв з її чоловіком на ці теми по-родинному, шукав йому непогані варіанти з роботою, щоб грошей більше було в сім’ї. Але все це було марно.
Свекруха нині живе у квартирі свого другого чоловіка (свекра), він заповів її їй повністю. Свої дві квартири свекруха віддала дочці. Ну і зрозуміло, хотіла найкращого життя для неї. Одну квартиру сестра чоловіка продала. На ці гроші вони купили машину та зробили ремонт у другій квартирі. І гроші скінчилися. Це приблизно було 10 років тому.
Ми з чоловіком жили в одній із його квартир (у троячку), разом обслуговували її, робили ремонт. Інші квартири продали та вклалися у договір пайової участі у будівництві. У результаті у нас за ці роки виявилося ще три квартири в новобудовах (дві однокімнатні та одна двокімнатна). Ці квартири ми купували для оренди, і зараз, після смерті чоловіка, я їх продовжую здавати.
Коли чоловік був ще живий, ми вже оформили так, що все майно було на мені і на дочці. Нині доньці 5 років. Гроші, які отримували від здачі двояка, ми віддавали свекрусі, так би мовити, допомогу до пенсії. Чоловік хотів допомагати матері на той момент, можливість у нас була. Хоча пенсія у неї дуже хороша, понад 10 тисяч. Однієї їй вистачило б цілком.
У мене завжди була підозра, що наші гроші вона віддає донечці. Але конфлікт роздмухувати не хотіла. Думаю, що чоловік це розумів. Засмучувався, що в сестри такий недолугий мужик дістався. Але його дратувало, що вона й сама жодних серйозних зусиль для покращення ситуації не докладала. Я чоловіка любила, поважала та не хотіла якогось загострення.
Моя донька має няню, оскільки методи виховання і моєї мами, і свекрухи мене не влаштовували. Робили вони всі, як хотіли самі, а не так, як я вимогливо просила. З онукою при бажанні вони зустрічаються, проводять час, ніхто не обділений. У цьому сенсі жодних обмежень, окрім виховних.
Тут днями мені дзвонить свекруха (проста жінка, я «валяюсь») і питає, коли підемо переоформляти двокімнатну (ту саму) на неї. Сказала, що нібито в мене ще дві однушки залишаться, мені вистачить. Я говорю: «Ніколи. Це квартира моєї доньки». Уявляєте, що я почула у відповідь? Багато нового про себе дізналася. І ось нещодавно вона дзвонила знову і попередила, що «вибиватиме» тоді квартиру через суд. Я побажала удачі.
Адже я їй допомагала і була не проти допомагати й надалі. Звичайно, суми стали меншими, але тим не менше. Але після цього більше не збираюсь. Ця нерухомість взагалі до свекрухи не має жодного відношення. Це все квартири родичів свекра, навіть не його батьків та не його самого. Мені дитину наступного року до школи віддавати, збирати. Що за нахабство? Хіба я їй щось винна?