Послухала психолога, тепер живу сама закордоном. Пробувала стосунки, закінчується все сльозами за першим чоловіком

Була в мене чудова сім‘я, але лише зараз я це зрозуміла. Сергій – мій одногрупник. Ми почали зустрічатися на першому курсі, а на четвертому одружилися. Він був турботливим чоловіком, робив подарунки, мінімум раз у місяць дарував квіти, робив компліменти. Ми багато проводили часу разом, подорожували, готували, гуляли чи навіть просто дивилися фільми ввечері. Сім‘я була у нього на першому плані: якщо мені потрібна була допомога, то він відкладав усі справи та поспішав мені на виручку.

От тільки я зрозуміла це все лише зараз, коли ми вже як 5 років розлучені. Відсудила Сергієву квартиру і здаю її в оренду, а сама поїхала на заробітки у Польщу. Це мені нарадила моя психологиня.

Я прийшла до неї, бо відчувала апатію до життя та депресію. Нічого не хотіла робити, всюди шукала негатив, почала зриватися на Сергієві. Він до перепадів мого настрою ставився з розумінням і старався всіляко догоджати, аби уникнути конфлікту. Це мене ще більше дратувало. Я хотіла емоційних качель, драми, а він був занадто спокійний і добрий. А я якраз і хотіла вивести його на різні емоцію, щоб трохи урізноманітнити наше життя. Просто в такому плавному, стабільному ритмі тоді я знудилася.

Сергій щиро хотів допомогти і порадив звернутися до психотерапевта. У якийсь момент я пристала на його пропозицію. Точніше, коли мені вибила реклама в Інтернеті місцевої психотерапевтки. Я їй написала і вже наступного дня прийшла на консультацію.

Психолог мене вислухала і сказала, що ми просто не підходимо з чоловіком один одному. Подала як аргумент, що ми ось уже 7 років одружені, але не маємо дітей. Після цього я почала шукати підтвердження її словам. Мені здавалося, що ми у всьому справді дуже різні. В нас кардинально інші смаки на одяг, їжу, фільми, книги, музику, відпочинок, світ. Я лише вичікувала моменту, щоб Сергій сказав щось не те, а я за це зачепилася і почала суперечку. Хотіла доказати, що він у всьому неправий, і все робить не так.

Я переказувала наші діалоги психологині. А вона лмше відповідала:

«Ну бачиш, які ви різні. Як кіт і пес. Не того чоловіка ти обрала».

Мої пошуки знайти в Сергієві щось не те, звелися до того, що ми почали щодня сварилися. І я щоразу нарікала на це психологині. Вона радила покинути його, але я ніяк не могла зважитися. Максимум – під час скандалів погрожувала Сергієві розлученням. Тоді він плакав і благав не робити цього. Казав, що дуже любить. Я на трішки заспокоювалася, бо отримувала те, чого хотіла: емоційних гойдалок.

Та одного разу це не спрацювало. Я вкотре пригрозила: подам на розлучення! А він, на диво, відповів, що теж цього вже хоче. Бо я його задовбала постійними сварками. Я подумала він це несерйозно говорить, і щоб не показати ніби даю задню, продовжила:

«Добре, тоді завтра зранку з документами зустрічаємось біля РАЦСУ».

Після цього він пішов геть із дому. Я думала він побіситься і повернеться з квітами. Чекала до пізньої ночі, але він не приходив. Так і заснула. А зранку мене розбудив телефонний дзвінок. Це був Сергій:

«Де ти? Я під РАЦСОМ чекаю», – агресивно спитав.

Аж тоді до мене дійшло, що він серйозно налаштований. Я злякалася. Почала просити вернутися, але він відрізав, що з нього досить. Я пішла до РАЦСУ, аби поговорити з Сергієм ще раз. Та він не слухав. Вирвав у мене з рук документи і поніс у відділення.

Я так і не змогла його повернути. Через місяць нас розлучили. Психологиня казала, що це на краще. Порадила змінити обстановку, щоб переключитися. Але я відчувала діру в грудях. Лише тоді я зрозуміла, що таке справжня депресія та апатія. Я пересатала ходили до психологині. Квартира залишилася моєю, але я не могла там знаходитися. Все нагадувало про Сергія.

Тоді я здала житло квартирантам, а сама поїхала на заробітки до Польщі. Тут я живу вже п‘ятий рік. За цей час мала двоє серйозних, тривалих стосунків із поляками. Але все не те. Вони й на половину не ставляться до мене так, як це робив Сергій. Я підсвідомо порівнюю всіх з ним, і розумію, що всі не дотягують. Дуже шкодую, що послухала психолога і зруйнувала наше кохання. А він, тим часом, одружився і вже став батьком. Інколи заходжу в його соцмережі, дивлюся на щасливі обличчя, і розумію, що це могли бути ми. От тільки я, через дурну психологині, все зіпсувала…