Не спілкуюся з кумою. Втекла до Польщі, звідти привезла купу подачок до своєї хати. Просто використали чуже місце, яке реально могло врятувати інших людей

Spread the love

Мала я двох подруг. Вони рідні сестри, з різницею у віці – 2 роки. Старшу звати Віту, вона моя однокласниця, а з молодшою Діаною ми подружилися вже в підлітковому віці, коли Віта почала брати сестру на гулянки. Зараз дівчатам 25 та 22 роки. Вони обидві вийшли заміж, але продовжують жити разом.

В одній хаті там товчуться всі на купу: дівчата, їхні чоловіки, мама, баба та дідо. А недавно в обох сестер народилися сини. Вітиному хлопчику, якого я хрестила, зараз 2 роки, а Діаниному днями виповнився рочок. Але про те, як вони вживаються і ділять будинок всі разом – це окрема історія. Зараз не про це. Хочу розповісти, чому ж я зі своєю кумою обірвала спілкування.

Ми живемо за годину від кордону з Польщею. Тому, коли всі заворушки лише починалися, я була спокійною. Розуміла, що ми далеко і сюди навряд вороги дійдуть. З дівчатами ми також це неодноразово обговорювали, і вони поділяли мої думки. Яким же було моє здивування, коли я написала їм увечері 24 лютого, що хочу до них прийти, аби поговорити, а вони відписали, що вже у Польщі.

Виїхали з дітьми та мамою, а чоловіків, діда та бабу залишили стерегти хату. Ще вони написали, що зараз волонтери везуть їх до себе додому, тому зв‘яжуться зі мною пізніше.

Набрали мене дівчата десь за тиждень. Були вони дуже радісні та піднесені. Тоді мені це здалося дивним, адже я тут волонтерю, гроші хлопцям на передову збираю, пакунки на Схід передаю, переживаю. Їх настрій взагалі не відповідав ситуації. Але потім я зрозуміла в чому ж річ.

Дівчата світилися від щастя, бо їх поселили в своєму домі заможні поляки. Вони приїхали на кордон і почали запитувати українців чи бува комусь не потрібна допомога. Готові прийняти жінок з дітьми. Ну і мої подружки не розгубилися й пристали на пропозицію. Для них виділили цілий поверх у трьохповерховому будинку, здавали з сестер пилинки, заспокоювали і всіляко намагалися допомогти.

Дівчата цьому дуже раділи, бо у них почалася справжня «відпустка». Готувати, прибирати їх не заставляли. Накупили для їх дітей купа іграшок та одягу. Для них усіх різних смаколиків. В будинку все є, навіть тренажерний зал. Обіцяли звозити найближчим часом на екскурсії у різні міста. Віта і Діана, розповідаючи про це, буквально світилися від щастя.

«Але у нас же все відносно спокійно! У вас є де жити, ракети не падають. Зараз на захід їде купа біженців з першої і другої столиці. Їх уже нема, де селити. На вашому місці могли бути ці люди, і їм це справді потрібніше», – обурилася я після розповіді дівчат.

Натомість, вони спокійно відповіли, що переживають за дітей, тому прийняли таке рішення. Але ж у мене теж мала дитина, однак я тут! Стараюся допомогти чим можу країні, а не тішуся несподіваній халяві.

Дівчатам моя реакція не сподобалася і після цього ми не спілкувалися. У селі їх не було до літа. Потім несподівано зустріла їх на дитячому майданчику. Вирішила підійти, привітатися. Все ж, ми стільки всього разом пережили. Слово за слово, та й якось розговорилися.

Дівчата почали хвалиться, що змогли підназбирати трохи грошей. Увесь час в Польщі вони отримували допомогу, але ні на що не витрачалися, бо усе їм купували поляки, що прийняли їх вдома. А ще подарували кожній по золотому браслету та кульчиках. Показали їм найкрасивіші місця Польщі. От тільки останніх два місяці виселили з дому та орендували для них квартиру, оплачували за них комуналку. Жінка, що їх прийняла в своєму домі, народила динку, тож глядіти і немовля, і сестриць-переселенок для неї стало складно.

Попри те, що квартиру дівчатам знімали, вони захотіли повернутися. Мовляв, довелося самостійно купувати продукти, прибирати і готувати. Для них це стало незручно і невигідно. Хоча подали мені вони «під соусом» суму за чоловіками та домом. Але справжні їх мотиви я зрозуміла одразу. Знаю ж і Віту, і Діану, як облуплених.

Хоча після такого знати їх уже не хочу. Нема в них совісті. Вони просто використали чуже місце. Яке реально могло врятувати інших людей: зі сходу або півночі України…