Дружина змушує робити вибір: вона чи мої батьки

Живемо із дружиною 3 роки. У неї складний характер, дуже запальна. Мої батьки живуть неподалік нас. Крім нас у них із близьких тут більше нікого немає, тому вони намагаються створити велику та міцну родину, де батьки та діти разом.

Живемо ми окремо. Вони періодично пропонують свою допомогу у різних питаннях, але дружина постійно відмовляється. Можуть покликати кудись з’їздити разом і розважитись, доводиться мені їхати одному і придумувати для батьків причину, через яку дружина не змогла поїхати з нами.

Я і сам намагаюся створити велику родину, але дружина не дуже й хоче, аргументуючи тим, що вони не повинні лізти в наше життя. Але проблема в тому, що вони і не лізуть, просто намагаються виявити свою любов і турботу, хочуть сподобатися дружині.

Через все це відбуваються сварки з дружиною, щоразу після цих скандалів живемо з нею, як сусіди. Вона не забороняє мені бачитися з батьками, але сама ні в яку не хоче спілкування з ними. Хочу зазначити, що моя мати їй жодного поганого слова не сказала, вона дуже рада, що я одружився, став розсудливим. Не налаштовує мене проти дружини.

Її батьки живуть у іншому місті, а мої поруч із нами. Може в цьому причина її неприязні до моїх? Коли я порушую питання про те, а що було б, якщо її батьки жили б поряд? Запитую, хіба вона також не спілкувалася б з ними? Насправді, я знаю відповідь на це питання. Але вона уникає відповіді, каже: «Не треба тут вигадувати всяке». Тобто виходить, були б її батьки – спілкувалися б, а оскільки їх поряд немає, то хай і не буде моїх? Я так бачу.

Але під роздачу потрапили не лише батьки, а й мої друзі. Постійно якісь істерики, що я не поважаю її, а інтереси друзів для мене важливіші за нашу сім’ю. Каже, що вона не змогла порозумітися з дружиною одного з моїх друзів і що більше не хоче з нею бачитися. Хоча в ситуації, що виникла, проблема була явно надуманою.

Іншим разом ми зустрічалися з іншою парою друзів, був чудовий вечір. Після вечері вони викликали таксі, а ми були своєю машиною. Я посадив дружину в нашу машину, а сам залишився постояти з друзями кілька хвилин на вулиці, бо їхнє таксі затримувалося. Зрештою, у неї трапилася істерика, бо не покликав її постояти з нами на вулиці ці кілька хвилин.

Перехожі підходили і питали, чи все в неї добре, бо я, мабуть, на маніяка був схожий, бо запихав її в машину, а вона чинила опір, розпускала руки. Наступного дня я ще й виявився наодинці. Вигадала, що вона мені байдужа – адже я не проводив її поглядом, коли вона сідала в таксі. Після розбирань на вулиці саме на таксі вона вирішила діставатися додому.

Допоможіть порадою, як зробити так, щоб дружина почала сприймати нормально моїх батьків та їхню допомогу? Я хочу зберегти шлюб, але вона вважає, що повинен змінюватися я, а вона має рацію у всьому, все те, що вона робить, і є правильним по відношенню до всіх моїх близьких і друзів. Мені хочеться, щоб їй хтось пояснив, що розумними жінки не змушують чоловіків обирати між ними та батьками. Я все сподівався, що вона це зрозуміє, а не гнутиме свою лінію до розлучення. Я збентежений.