Свекруха любить доньку від минулого шлюбу чоловіка, а наша їй байдужа

Spread the love

У нас із чоловіком є ​​дочка півтора року. Проблема у тому, що мати чоловіка не цікавиться дочкою абсолютно. Зовсім. При цьому у чоловіка є дочка від першого шлюбу на два роки старша за нашу, і до неї мама чоловіка ставиться чудово: дарує подарунки, гроші, їздить регулярно в гості. Хоча мені говорилося у спілкуванні не раз, що та невістка була дуже поганою і їхній шлюб був помилкою.

Мені ж із самого початку вона лицемірно посміхалася і я намагалася, щоб у нас були стосунки, як у мами з донькою. Ми з нею не сварилися, був період, що роз’їхалися із чоловіком, але з нею ніяк не конфліктували. З чоловіком помирилися, а свекруха дитиною так і не цікавиться, навіть у перший день народження навіть смс-кої ніхто не привітав, хоча вона була запрошена на святкування, вона не приїхала (можливість у неї була 100 відсотків). А до тієї внучки від першого шлюбу чоловіка поїхала вітати з днем ​​народження після нашого святкування, і на ранки до неї до садку регулярно їздить.

У чоловіка з матір’ю стосунки чудові. Для нього нічого дивного не робить. Я не можу до нього достукатися. Мені набридло, що вона так чинить з його дитиною, яка така ж його, як і дочка від першого шлюбу, а вона їй навіть нічого не говорить. Через це сварки, скандали, аж до розлучення. Не можу вже терпіти це байдуже ставлення його мами до моєї дочки і його ставлення до всього цього. Не знаю, як правильно вчинити?

І припинити звертати увагу на свекруху я не можу. Чоловік мене змушує примиритися з нею, як ні в чому не бувало. І як можна не любити однорічну дитину? За що її можна не любити, якщо вона така сама внучка, як і та – перша.

Та дитина від першого шлюбу не обділена зовсім. Вона вже має вітчима, якого вона називає батьком, бо її мама так навчила. Чоловік із тією дочкою бачиться регулярно, спілкується, грошей та подарунків не шкодує. А свекруха чинить так, ніби там Дитина, а моя дочка – пусте місце. І тепер він хоче, щоб я до неї пішла та помирилася. І вдала, що все так і повинно бути і дитину свою їй під ніс підсовувати, щоб вона спілкувалася з нею.

Вона за півтора року жодного разу про дитину не спитала, жодного разу. З нею ми півтора роки не спілкуємось взагалі ніяк. Вона лицемірна людина, вона ж зруйнувала перший шлюб мого чоловіка (сама цим вихвалялася), вона сказала – зруйнує і наш шлюб. А чоловік без матері не може і дня прожити, і секунди. І за кожну сваркк між нами він доповідає мамі, а вона дзвонить мені і заступається за сина.

Чоловік своєї матері жодного слова не сказав з приводу ситуації, що склалася. Вони мають ідилію. І я маю його матусі посміхатися і радіти, що їй начхати на мою дочку. Я цю людину не хочу знати і мою дитину вона більше бачити ніколи не буде, тим більше не ходитиме до неї на ранки. Якщо мій чоловік не може постояти за свою сім’ю (мене з дочкою) і дозволяє своїй матері витирати ноги об нас, то навіщо такий чоловік? Якщо він не може навіть перед близькими захистити нас і постояти за нас!